Оскарження, очевидно, може дати позитивний ефект, лише якщо для нас (як скаржників) є очевидною (видною) різниця між тим, що відбулося фактично, і тим, як повинно було відбутися згідно із законом.
У зв'язку з цим, перш ніж говорити про оскарження адміністративних штрафів, наведемо трохи теорії про адміністративну відповідальність (адміністративний штраф є одним із проявів цієї відповідальності).
Яке місце посідає адмінвідповідальність у ?системі покарання?, коли її застосовують, як її застосовують (повинні застосовувати) і з якою метою? Дізнавшись відповіді на ці запитання, можна буде ?пускатися? в оскарження ? якщо на те буде привід.
Насамперед, адміністративну відповідальність слід відрізняти від інших видів відповідальності ? від господарсько-правової (у тому числі адміністративно-господарських санкцій1), від кримінальної, дисциплінарної, цивільно-правової тощо. Тобто адмінвідповідальність ? це окремий інститут, який діє за своїми, чітко визначеними правилами. І правила ці визначено Кодексом України про адміністративні правопорушення (КпАП) і законами України.

(1 Адміністративно-господарські санкції поєднали в собі (із появою Господарського кодексу України) податкові штрафи, штрафи за порушення дисципліни цін, штрафи за порушення у сфері готівкового обігу тощо (див. ?Власне Діло?, 2004, № 11, с. 11).)


Адмінвідповідальність (у тому числі адмінштраф) застосовується тоді, коли встановлено адміністративний проступок. Ціль притягнення до адмінвідповідальності ? застосувавши до особи2, яка вчинила адмінпроступок, репресивні заходи (від попередження до конфіскації та адміністративного арешту), перевиховати її: у тому числі примусити дотримуватися вимог закону та утримуватися від вчинення нових порушень.

(2 Адмінштраф накладається лише на фізичних осіб, до юридичної особи адмінштраф застосувати не можна.)

Згідно зі ст. 9 КпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління3 і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

(3 Переважна частина адмінпроступків у сфері підприємництва посягає саме на встановлений порядок управління.)


Тобто для того, щоб дію (бездіяльність) можна було назвати адміністративним проступком і відповідно накласти штраф, потрібно, щоб одночасно дотримувалися такі вимоги:
? дії (бездіяльність) особи є протиправними;
? дії (бездіяльність) особи є винні;
? КпАП або іншим законом України (але не документом меншої юридичної сили) за таку дію (бездіяльність) передбачено адміністративну відповідальність.
Пояснимо наведене вище простими словами.
Про протиправність можна говорити лише в тому випадку, якщо з КпАП або з іншого закону України випливає, що певна дія (бездіяльність) є саме адміністративним проступком.
Щодо вини, то вона характеризує психічне ставлення правопорушника до діяння, яке він учиняє, та наслідків, що виникають через це діяння. Вина може проявлятися у двох формах ? наміру або необережності. Намір ? коли знаєш, що вчиняєш порушення, передбачаєш його шкідливі наслідки та бажаєш їх настання або свідомо допускаєш їх настання. Наприклад, неукладення трудового договору з працівником: знаєш, що укладати потрібно, передбачаєш, що працівнику не надаватимуться встановлені йому законом блага, цього і бажаєш. Необережність ? це коли:
? передбачаєш шкідливі наслідки своєї дії (бездіяльності), але легковажно розраховуєш на їх запобігання (?понадіявся на абияк?);
? не передбачаєш шкідливих наслідків своєї дії (бездіяльності), хоча повинен і можеш їх передбачати (не знав, що потрібно подавати декларацію, але повинен був і міг знати).

Якщо в нашій дії (бездіяльності) немає протиправності або вини чи законом не передбачено адміністративну відповідальність за неї, покарати адмінштрафом нас не можуть.
Наступна важлива деталь: у КпАП передбачено обставини, що виключають адміністративну відповідальність ?порушника?. Це крайня необхідність (ст. 18 КпАП), необхідна оборона (ст. 19 КпАП) або стан неосудності (ст. 20 КпАП).
Ідемо далі. Адмінштрафи успішно оскаржуються, коли під час їх накладання було допущено порушення, пов'язані зі складанням протоколу про вчинення адміністративного правопорушення.
У кожному конкретному випадку виявлення правопорушення уповноважена на те посадова особа або представник відповідного органу зобов'язаний скласти протокол про вчинення адміністративного правопорушення. Винятки становлять окремі випадки, перелічені у статті 258 КпАП, але винятки ці діють лише тоді, коли особа, що притягується до відповідальності, з усім згідна, якщо не згідна, у цих випадках також повинен складатися протокол.
Протокол ? це документ, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій, за які передбачено адміністративну відповідальність, і містить дані про особу, яка вчинила їх.
Саме протокол є підставою для розгляду та винесення рішення по справі про адміністративне правопорушення. Без протоколу ні про яке нарахування адмінштрафу не може і йтися (крім зазначених вище винятків).
У ст. 255 КпАП чітко окреслено коло осіб, які мають повноваження складати протоколи про конкретний адміністративний проступок із точним зазначенням відповідної статті нормативного джерела. Крім КпАП, уповноважити на складання протоколу певну особа може лише закон України. У тому разі, якщо проступок виявлено особою, яка не має права на складання протоколу, вона доводить це до відома того, хто може вжити відповідних заходів.
Протокол складається у двох примірниках, підписується особою, яка склала його, правопорушником, а також свідками або потерпілими (якщо вони є).
У тому випадку, якщо обвинувачуваний відмовляється підписувати протокол, у ньому робиться відповідний запис. При цьому він має право дати пояснення та зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які додаються до протоколу, з відповідною поміткою в ньому (найнадійніший спосіб ? на зворотному боці бланка протоколу).
Один примірник протоколу залишається у підприємця, інший ? передається до органу, уповноваженого розглядати справу про адміністративні правопорушення відповідно до його компетенції.

Наступний важливий момент ? велике значення при накладанні адміністративних штрафів мають строки давності. Проте часто через незнання законодавства ці строки порушуються, що здебільшого призводить до неправомірного стягнення з підприємців штрафів за ?старі правопорушення?.

Насправді для притягнення до адміністративної відповідальності встановлено строк, що дорівнює двом місяцям від дня вчинення правопорушення (при триваючому правопорушенні ? від дня його виявлення), після закінчення яких можливість накладення адміністративного стягнення виключається.
Зроблено це для того, щоб порушник усвідомлював зв'язок між порушенням та неминучим покаранням. Передбачається, що якщо після порушення мине більше часу, виховного ефекту вже не буде досягнуто. Стягнення лише загострить напруженість у відносинах порушника з державою. Показовою в цьому випадку є аналогія з дітьми ? наприклад, якщо дитині, яка розбила вазу, дати стусана тільки наступного дня, шкоди від цього буде більше, ніж користі.
Що таке триваюче правопорушення? Триваюче правопорушення проявляється у тривалому невиконанні обов'язків, за недотримання яких установлено адміністративну відповідальність. Таке правопорушення може тривати до того часу, поки сам підприємець не припинить його, вчинивши згідно із законом, або факт правопорушення не буде виявлено компетентним органом (наприклад, ст. 1651 КпАП ? ухилення від реєстрації в органах Пенсійного фонду України платників обов'язкових страхових внесків і порушення порядку обчислення та сплати внесків на пенсійне страхування).*
Статтею 38 КпАП передбачено й особливий випадок накладення адміністративного стягнення, коли під час розгляду кримінальної справи виявляється відсутність складу злочину, але є всі ознаки вчинення адміністративного проступку. У цих випадках прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя відмовляють у порушенні кримінальної справи або припиняють її і направляють матеріали про правопорушення до відповідного органу (посадової особи) для притягнення винного до адміністративної відповідальності. Адміністративне стягнення в цьому випадку може бути накладене не пізніше ніж за місяць із дня прийняття рішення щодо відмови у порушенні кримінальної справи або про її закриття.

Пропуск установлених строків означає, що накладення адміністративного штрафу за це порушення стає неможливим.
Так само як і скласти протокол про адміністративний проступок, ?нарахувати? штраф (прийняти постанову про накладення адміністративного стягнення) може не кожний, а виключно посадова особа уповноваженого на те органу, причому лише в межах наданих їй законом повноважень. З урахуванням цього в КпАП перелічено органи та особи, які користуються правом адміністративної юрисдикції (судочинства), визначено підвідомчість їм справ про адміністративні правопорушення, чітко зафіксовано види стягнень, застосування яких належить до їх повноважень.
Щодо послідовності здійснення процедури провадження у справах про адміністративні проступки, то вона виглядає так.
Після того як складено протокол, його, а також вилучені документи (предмети) передають до органу, уповноваженого розглядати справу про адміністративні правопорушення, для порушення провадження у справі про правопорушення. Справа має розглядатися в присутності ?обвинувачуваного?. Без нього справа розглядається, лише коли є дані про своєчасне його повідомлення про місце та час розгляду справи, але він не з'явився (при цьому від нього не надходило клопотання про відкладення розгляду справи).
Після розгляду справи уповноваженою службовою особою виноситься постанова про накладення адміністративного стягнення (або про припинення провадження у справі, або про порушення кримінальної справи).
Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом 3-х днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.
Якщо будь-який із вищенаведених пунктів порядку накладення штрафів було порушено, або протокол складено (прийнято постанову) не правомочною на те особою, або є інші підтвердження неправомірності накладення адмінштрафу, підприємець може подати скаргу про його скасування.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.
Право на оскарження постанови ? одна з найважливіших гарантій захисту прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, а також потерпілого. Це форма перевірки законності та обґрунтованості прийнятої по справі постанови, найшвидшого виправлення припущених помилок, виявлення недоліків у роботі органів, які розглядають справу про адміністративні правопорушення.

Загальний порядок оскарження адміністративних штрафів міститься у статтях 287?297 глави 24 КпАП.
Розглянемо його основні положення.
Скаргу має бути подано протягом 10 днів від дня винесення постанови (згідно зі статтею 289 КпАП).
Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено:
1) постанову адміністративної комісії ? до виконавчого комітету відповідної ради (а потім, за бажанням, до суду) або до районного, районного в місті, міського або міськрайонного суду, рішення якого є остаточним;
2) рішення виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради ? до відповідної ради (а потім, за бажанням, до суду) або до районного, районного в місті, міського або міськрайонного суду, рішення якого є остаточним;
3) постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення ? до вищого за рівнем органу (вищої за рівнем посадової особи) (а потім, за бажанням, до суду) або до районного, районного в місті, міського або міськрайонного суду, рішення якого є остаточним;
4) постанова районного, районного в місті, міського або міськрайонного суду в загальному випадку є остаточною та оскарженню не підлягає. Виняток становлять випадки, зазначені у статті 294 КпАП (про них ітиметься нижче) ? коли постанова суду може бути скасована або змінена головою вищого за рівнем суду або за протестом прокурора самим суддею, який виніс постанову.
Скарга подається до органу (посадовій особі), який виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України. Скарга, що надійшла, протягом 3-х діб надсилається разом із справою органу (посадовій особі), правомочному її розглядати.
Особа, яка оскаржила постанову про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.
Подання скарги припиняє виконання постанови про накладення адміністративного стягнення до розгляду скарги.
Призупинення постанови про накладення адміністративного стягнення полягає у відстроченні його виконання.
Розпорядження про призупинення стягнення можуть видати лише ті посадові особи, яких наділено правом приймати такі постанови.
Причому призупинення може стосуватися як усієї постанови в цілому, так і будь-якої її частини (наприклад, додаткового стягнення).
Суть розгляду скарги або протесту полягає в обов'язку органу або посадової особи перевірити законність та обґрунтованість прийнятої постанови. Одним із головних пунктів такої перевірки є питання щодо компетентності органу (посадової особи) розглядати конкретну справу та застосовувати той чи інший захід стягнення.
Перевіряючий зобов'язаний установити вину особи в здійсненні адміністративного правопорушення, перевірити законність та обґрунтованість складання протоколу. Необхідно дослідити всі докази по справі: пояснення свідків, потерпілого, висновки експертів тощо.
Також слід перевірити:
? чи було дотримано порядку притягнення особи до адміністративної відповідальності;
? чи не пропущено строки, установлені для розгляду справи;
? чи виконано вимогу закону щодо обов'язкової присутності особи при розгляді її справи та своєчасного повідомлення цієї особи про місце та дату розгляду справи.
За наслідками розгляду скарги виноситься остаточне рішення про звільнення від сплати штрафу або, навпаки, про сплату його в установлені строки.
Далі докладніше розглянемо особливості накладання та оскарження адміністративних штрафів представниками різних державних органів.

Більшість адміністративних штрафів в податковій сфері, у сфері готівкових розрахунків, обігу алкогольних напоїв і тютюнових виробів сьогодні накладається судами. Тобто постанови (рішення) по справах про відповідні правопорушення виносять суди (не господарські, а загальної юрисдикції). З урахуванням норм Закону України ?Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо посилення правового захисту громадян та запровадження механізмів реалізації конституційних прав громадян на підприємницьку діяльність, особисту недоторканність, безпеку, повагу до гідності особи, правову допомогу, захист)? від 12.01.2005 р. № 2322-IV податківцям ?на відкуп? майже нічого не залишилося.

Перелічимо ці правопорушення.