Обрання способів захисту прав власників і користувачів землею .
Помилка адвоката у визначенні компетенції суду призводить до відмови у
прийнятті позовної заяви на захист суб'єкта земельних відносин , який
звернувся по допомогу . Подібна ситуація створює тяганину і принижує
авторитет адвоката , викликає сумніви у його кваліфікації .

Вибір підвідомчості земельних спорів господарським , адміністративним або
загальним судам

Підвідомчість земельних спорів господарським , адміністративним або
загальним судам має визначатись відповідними процесуальними кодексами
України - Господарським процесуальним кодексом , Кодексом адміністративного
судочинства , Цивільним процесуальним кодексом . Втім , норми цих кодексів
містять лише загальні правила визначення підвідомчості без конкретизації
саме для земельних спорів . За таких умов велике практичне значення мають
правові позиції вищих судових органів України .

Позиція Вищого господарського суду України

Господарським судам підвідомчі справи у спорах , пов'язаних із захистом
цивільних прав і обов'язків на земельну ділянку , що використовується в
господарській діяльності , в яких беруть участь суб'єкти господарської
діяльності .

П.1 інформаційоного листа Вищого господарського суду України від 20.11.2008
N 01-8/685

За загальним правилом розмежування компетенції судів з розгляду земельних
та пов'язаних із земельними відносинами майнових спорів відбувається
залежно від суб'єктного складу їх учасників .

Позиція Верховного Суду України

Розглядаються господарськими судами ті земельні та пов'язані із земельними
відносинами майнові спори , сторонами в яких є юридичні особи , а також
громадяни , що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної
особи і в установленому порядку набули статус суб'єкта підприємницької
діяльності , а всі інші земельні спори - в порядку цивільного судочинства ,
крім спорів , зокрема , щодо оскарження рішень , дій чи бездіяльності
суб'єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у
сфері земельних правовідносин , вирішення яких згідно з пунктами 1 , 3
частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства віднесено до
компетенції адміністративних судів .

П.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 N 7 " Про
практику застосування судами земельного законодавства при розгляді
цивільних справ "( в редакції від 19.03.2010 )

Позиція Конституційного Суду України

До публічно - правових спорів , на які поширюється юрисдикція
адміністративних судів , належать і земельні спори фізичних чи юридичних
осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень ,
пов'язані з оскарженням його рішень , дій чи бездіяльності .

Рішення Конституційного Суду України від 1.04.2010 року

За правилами цивільного судочинства розглядаються також земельні спори
громадян з органами державної влади та місцевого самоврядування з питань
надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства у випадках
, передбачених законодавством , а також спори з майнових питань ,
пов'язаних із земельними відносинами , за участю громадян , що є членами
фермерського господарства , їхніх спадкоємців тощо .

Перелік питань , що можуть бути предметом розгляду суду

Відповідно до ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на
всі правовідносини , що виникають у державі . За таких умов неможливо
встановити вичерпний перелік земельних спорів , які можуть розглядатись
судом . Вищі судові органи України у своїх правових позиціях з цього
питання зазвичай також утримуються від встановлення вичерпного переліку
справ , що розглядаються судами . Досить часто проблема полягає в іншому -
або позивач помиляється , юридично некоректно визначивши свої вимоги до
відповідача і спосіб захисту своїх прав , або відсутній факт самого
порушення прав та законних інтересів . Суди мають приймати такі позови до
розгляду , але відмовляють у їх задоволенні .

Верховний Суд України чітко визначив перелік земельних спорів , за якими
обмежено компетенцію судів , тобто відсутня можливість задоволення
відповідних позовів : перехід права власності на земельні ділянки та
земельні частки ( паї ), щодо яких існує заборона на їх відчуження ( крім
передачі їх у спадщину , обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку
відповідно до закону та вилучення ( викупу ) земельних ділянок для
суспільних потреб ), встановлена п . 15 розділу X " Перехідні положення "
Земельного кодексу України . Не допускається також зміна їх цільового
призначення .

Позиція Верховного Суду України

Неприпустимим є звернення стягнення на земельні ділянки за рішенням суду в
разі невиконання боржником зобов'язань за договором позики та іншими
зобов'язаннями з одночасним припиненням на них права власності боржника і
визнанням права власності за кредитором ( ст.139 Земельного кодексу України
).

Не може набуватись право власності на земельні ділянки за рішенням суду
шляхом встановлення факту , що має юридичне значення .

П.1 , 2, 4 листа Верховного Суду України від 29.10.2008 N 19-3767/0/8-08

Судова практика свідчить , що поширеними є такі категорії земельних спорів
: з приводу володіння , користування , розпорядження земельними ділянками ,
що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб , і визнання
недійсними державних актів про право власності та право постійного
користування земельними ділянками ; про право громадян на земельну частку (
пай ) при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських
підприємств , установ та організацій , використання при цьому земельних
ділянок із меліоративними системами ; про визнання недійсною відмови у
розгляді заяв громадян про безоплатну передачу у власність ( приватизацію )
земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення
фермерського й особистого селянського господарства , садівництва ,
будівництва та обслуговування жилого будинку , господарських будівель і
споруд , дачного будинку та індивідуального гаража ; про вирішення спорів ,
пов'язаних з орендою землі ; про встановлення та припинення дії земельних
сервітутів ; про визнання недійсними угод купівлі - продажу , дарування ,
застави , обміну ренти земельних ділянок , договорів довічного утримання ,
за якими набувачеві передаються у власність земельні ділянки , укладених із
порушенням встановленого законом порядку ; про повернення самовільно
зайнятої земельної ділянки чи про звільнення земельної ділянки особою , що
займає її без належних на те підстав .

Обрання адвокатом способу захисту прав на земельні ділянки

Поширеною помилкою адвокатів під час складання позовної заяви і наступного
ведення справи у суді є обрання таких способів захисту прав власника або
користувача спірною ділянкою , що не передбачені чинним законодавством . Це
може стати причиною відмови у позові на захист прав власників і
користувачів , навіть за умови , якщо суд визнає законність їх прав на
спірні земельні ділянки .

Способи захисту прав на земельні ділянки :

а) визнання прав ;

б ) відновлення стану земельної ділянки , який існував до порушення прав ,
і запобігання вчиненню дій , що порушують права або створюють небезпеку
порушення прав ;

в ) визнання угоди недійсною ;

г ) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів
місцевого самоврядування ;

ґ ) відшкодування заподіяних збитків ;

д ) застосування інших , передбачених законом , способів .

Ст.152 Земельного кодексу України

На практиці може виникнути питання , про які саме " інші , передбачені
законом , способи " захисту прав на земельні ділянки йдеться у ст.152
Земельного кодексу України .

Позиція Верховного Суду України

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється
згідно з частиною третьою статті 152 ЗК , а також із застосування інших ,
передбачених 16 Цивільного кодексу України способів захисту . Власник
земельної ділянки , права якого порушено , може вимагати відшкодування
завданої цим моральної шкоди ( частина третя статті 386 Цивільного кодексу
України ).

П.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 N 7 " Про
практику застосування судами земельного законодавства при розгляді
цивільних справ "( в редакції від 19.03.2010 ).

Фактично йдеться про те , як саме має сформулювати адвокат вимоги до
відповідача у позовній заяві .

Додаткові способи захисту прав на земельні ділянки ( крім тих , що
передбачені у ст.152 Земельного кодексу ):

примусове виконання обов'язку в натурі ;

зміна правовідношення ;

припинення правовідношення ;

відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди ;

визнання незаконними рішення , дій чи бездіяльності органу державної влади
, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого
самоврядування , їхніх посадових і службових осіб .

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом , що
встановлений договором або законом .

Ст. 16 Цивільного кодексу України

Спірним лишається питання про можливість захисту прав суб'єкта земельних
відносин способом , що встановлений відповідним договором . У цьому
контексті поєднання публічно - правової та приватно - правової складової у
земельних відносинах ускладнює відповідь на це питання і потребує
роз'яснень з боку вищих судових органів .
Автор: Сергій ТЕНЬКОВ

Юридичний вісник України 2010.07.13 18:23

http://www.yurincom.com/ua/legal_bulletin_...issue/?aid=6065