Розділ 1.1. Хто що робить в ЖКГ

1.1.1. Які бувають послуги

Мешкаючи у будь-якому житлі, у яке подається хоча би одна з послуг - електроенергія, газ, вода тощо, - Ви автоматично стаєте її споживачем, а той, хто Вам її надає, - виконавцем цієї послуги.

Що ж це за послуги, і що дає нам статус споживача цих послуг?

Житлово-комунальні послуги є результатом господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування людей у житлових та нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до встановлених нормативів, норм і стандартів.

Відносини у сфері житлово-комунальних послуг є різновидом цивільно-правових відносин, тому один з основних регламентуючих документів тут - Цивільний кодекс України (ЦКУ).

Також відносини у цій сфері регулюються спеціальними Житловим кодексом України та Законом України «Про житлово-комунальні послуги». До того ж, оскільки кожен мешканець є одночасно споживачем житлово-комунальних послуг, то на ці відносини розповсюджується також і дія Закону України «Про захист прав споживачів».

Заключними у законодавчій базі сфери житлово-комунальних послуг є різноманітні нормативно-технічні та техніко-економічні акти як Кабінету Міністрів України, так і профільного раніше Державного комітету, а тепер Міністерства житлово-комунального господарства - всілякі стандарти, нормативи, методичні вказівки тощо.

Залежно від функціонального призначення, житлово-комунальні послуги поділяються, відповідно до ст. 13 Закону «Про житлово-комунальні послуги», на:

• комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);
• послуги з утримання будинків, споруд і прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкових територій, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, вивезення побутових відходів тощо);
• послуги з управління будинком, спорудою або комплексом будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль за їхнім виконанням тощо);
• послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їхня реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

1.1.2. Хто є хто в комунальному господарстві

Відповідно до статті 19 Закону «Про житлово-комунальні послуги»,учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є:

• власник житла;
• споживач послуг;
• виконавець послуг;
• виробник послуг.

Власник приміщення, будівлі, споруди - це фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування і розпорядження приміщенням, будівлею, спорудою, що зареєстровано у встановленому законом порядку.

Як правило, будь-який багатоквартирний будинок в цілому (неподільне і спільне майно - конструктивні елементи, обладнання, місця загального користування тощо) є спільною власністю всіх співвласників приміщень, тобто не територіальної громади міста, не об’єднання співвласників багатоквартирного будинку і не балансоутримувача в особі ЖЕКу.

Споживач - фізична або юридична особа, яка отримує або має намір отримувати житлово-комунальну послугу. Таким є як власник, так і наймач житла, а також всі, хто отримує ці послуги, проживаючи у конкретному приміщенні.

Виконавець - суб’єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг споживачеві і технічними засобами якого (мережі, арматура, засоби регулювання та обліку) безпосередньо надаються такі послуги.

Згідно з Порядком визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді, затвердженим наказом Держжитлокомунгоспу України від 25.04.2005 р. № 60, виконавець послуг визначається органом місцевого самоврядування або власником житлового будинку (як правило, в будинках ЖБК - житлово-будівельних кооперативів та ОСББ - об’єднання співвласників багатоквартирного будинку).

Крім того, орган місцевого самоврядування, відповідно до статті 27 Закону «Про житлово-комунальні послуги»,може затвердити перелік послуг, право на здійснення яких визначається на конкурсних засадах.

Як правило, в Україні існує два види надання житлово-комунальних послуг, від чого залежить і суб’єкт їхнього виконання.

1. Через балансоутримувача. Балансоутримувач, як правило ЖЕК або ЖБК-ОСББ, окрім виконавця послуг з управління та утримання будинку, стає ще й виконавцем послуг із централізованого опалення, холодного і гарячого водопостачання, водовідведення, а іноді і з газо- та електропостачання. Не завжди, із законодавчої точки зору, це обґрунтовано, а проте така практика є достатньо розповсюдженою.

У такому разі споживач послуг має:

• або одного виконавця по всіх послугах в особі ЖЕКу чи ЖБК-ОСББ;
• або, що буває значно частіше, одного основного виконавця в особі того ж самого ЖЕКу та додаткових виконавців - в особі газо- та електропостачальних організацій.

2. Безпосередньо. Виконавець з кожного виду послуги - окремий. Як правило, це буває тоді, коли виконавцем виступає сам виробник послуги. У такому разі споживач може мати таких виконавців послуг - ЖЕК (ОСББ, ЖБК), тепломережу, водоканал, електро- та газопостачальну організацію.

Виробник - суб’єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги. Виробник послуг може бути одночасно і їхнім виконавцем.

Специфічними учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, котрі, залежно від цивільно-правових угод, можуть бути споживачем, виконавцем або виробником послуг.

Балансоутримувач - це власник або юридична особа, яка за договором із власником утримує на балансі відповідне приміщення, будівлю, споруду, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу, передбачену законодавством, звітність, здійснює розрахунок коштів, необхідних для своєчасного проведення їхнього капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію відповідно до закону.

Балансоутримувач, як правило, є і управителем будинку, хоча у разі створення ОСББ будинок може роками залишатися на балансі попереднього «власника», а об’єднання - і управляти ним, і обслуговувати.

Управитель - особа, яка, за договором із власником або з балансоутримувачем, здійснює управління будинком, спорудою, житловим комплексом та забезпечує належну їхню експлуатацію відповідно до законодавства і умов договору.

Управитель є новим суб’єктом для нашої житлово-комунальної дійсності, оскільки у його функції входить управління житлом - підписання договорів зі споживачами, визначення виконавців послуг власне з утримання будинку, з вивезення твердих побутових відходів (ТПВ), з обслуговування ліфтів і т.ін., оперування фінансовими потоками, контроль за якістю виконаних робіт тощо.

Така діяльність з недавніх пір регламентується Правилами управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, затвердженими наказом Мінжитлокомунгоспу від 02.02.2009 р. № 13.

Таким чином, формально послуги з утримання житла та послуги з управління ним розділені (останні передбачають навіть окрему, окрім встановленого тарифу, договірну плату), але на практиці часто ЖЕК є одночасно і управителем, і виконавцем послуг з утримання будинку в одній особі і за одну «квартплату».

1.1.3. Які права та обов’язки споживача послуг

Житлово-комунальні послуги повинні надаватися безперебійно, за винятком суворо визначених випадків:

• для проведення ремонтних та профілактичних робіт - за графіком, погодженим із виконавчими органами відповідних місцевих рад або з місцевими державними адміністраціями згідно з чинним законодавством;
• з теплопостачання у міжопалювальний період - рішення про його початок-закінчення приймається виконавчими органами відповідних місцевих рад або місцевими державними адміністраціями згідно з чинним законодавством;
• для ліквідації наслідків аварій та дій непереборної сили, наприклад, стихійних лих.

Про те, що надання житлово-комунальних послуг буде перерване (припинене), споживачі повинні бути сповіщені через засоби масової інформації не пізніше ніж за 10 днів (звісно, окрім випадків ліквідації аварії або наслідків стихії). У такому попередженні мають бути вказані причини і терміни перерви у постачанні послуг.

Відповідно до статті 20 Закону «Про житлово-комунальні послуги», споживач має право:

1. своєчасно отримувати якісні житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг;
2. отримувати необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, про їхню вартість, про загальну вартість місячного платежу, про структуру ціни/тарифу, про норми споживання, про порядок надання житлово-комунальних послуг, про їхні споживчі властивості;
3. на відшкодування збитків, заподіяних його майну та/або приміщенню, а також шкоди, заподіяної його життю чи здоров’ю внаслідок неналежного надання або ненадання житлово-комунальних послуг;
4. на усунення протягом терміну, встановленого договором або законодавством, виявлених недоліків у наданні житлово-комунальних послуг;
5. на зменшення в порядку, визначеному договором або законодавством, розміру плати за надані послуги у разі їхнього ненадання або надання не в повному обсязі, а також у разі зниження їхньої якості;
6. на звільнення від оплати вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім’ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором;
7. отримувати від виконавця компенсацію у розмірі, визначеному договором, рішенням суду або законодавством, за перевищення нормативних термінів проведення аварійно-відновлювальних робіт;
8. на перевірку кількості та якості житлово-комунальних послуг у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
9. на укладення договору з виконавцем відповідних послуг про профілактику, повірку, а також заміну або ремонт санітарно-технічних приладів, пристроїв, обладнання і засобів обліку, які вийшли з ладу.

Разом із переліченими правами на споживача покладаються також певні обов’язки:

1. укласти договір про надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору;
2. своєчасно вживати заходи з усунення виявлених несправностей, пов’язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з його власної вини;
3. забезпечувати цілісність засобів обліку комунальних послуг та не втручатися в їхню роботу;
4. за власний рахунок ремонтувати та здійснювати заміну санітарно-технічних приладів, пристроїв, обладнання, що вийшли з ладу з його вини;
5. оплачувати житлово-комунальні послуги в терміни, що встановлені договором або законом;
6. дотримуватися правил пожежної та газової безпеки, санітарних норм;
7. допускати в приміщення, будинки і споруди представників виконавця/виробника в порядку, визначеному законом і договором, для ліквідації аварій, усунення несправностей санітарно-технічного та інженерного обладнання, його встановлення і заміни, проведення технічних і профілактичних оглядів та перевірки показників засобів обліку:
   • ліквідації аварій - цілодобово;
   • встановлення і заміни санітарно-технічного та інженерного обладнання, проведення технічних та профілактичних оглядів, зняття контрольних показників із засобів обліку тощо - відповідно до умов договору.
     У невідкладних випадках, пов’язаних із рятуванням життя людей та майна, може бути здійснене проникнення у житло для проведення огляду та ліквідації аварії без отримання згоди споживача (так званий несанкціонований доступ);
8. дотримуватися вимог житлового і містобудівного законодавства щодо здійснення ремонту чи реконструкції приміщень або їхніх частин, не допускати порушення законних прав та інтересів інших учасників відносин у сфері житлово-комунальних послуг;
9. своєчасно проводити підготовку житлового будинку, помешкання (у якому він проживає або яке належить йому на правах власності) та його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період;
10. у разі невчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню у встановлених законом або договором розмірах.

1.1.4. Які права та обов’язки виконавця послуг

Відповідно до статті 21 Закону «Про житлово-комунальні послуги», виконавець має право:

1. розробляти і подавати на затвердження розрахунки щодо рівня цін/тарифів на житлово-комунальні послуги в порядку, встановленому законодавством;
2. пропонувати при укладенні договору додаткові житлово-комунальні послуги (окрім тих, які встановлено мінімальними нормами);
3. брати участь у конкурсах на отримання права надавати житлово-комунальні послуги на певній території;
4. вимагати від споживача дотримання вимог правил експлуатації житлових приміщень та прибудинкової території, санітарно-гігієнічних і протипожежних правил та інших нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг;
5. вимагати від споживача своєчасного проведення робіт з усунення виявлених несправностей, пов’язаних із отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з вини споживача, або відшкодування вартості цих робіт;
6. отримувати компенсацію за надані відповідно до закону окремим категоріям громадян пільги та нараховані субсидії з оплати житлово-комунальних послуг і повертати їх у разі ненадання таких послуг чи пільг;
7. на відшкодування втрат у разі затвердження відповідним органом місцевого самоврядування цін/тарифів нижчими за розмір економічно обґрунтованих витрат на їхнє виробництво;
8. на доступ у приміщення, будинки і споруди для ліквідації аварій, усунення несправностей санітарно-технічного та інженерного обладнання, його встановлення і заміни, проведення технічних та профілактичних оглядів і перевірки показань засобів обліку в порядку, визначеному законом і договором.

До основних обов’язків виконавця належить:

1. забезпечувати своєчасно і відповідної якості надання житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору;
2. здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень;
3. підготувати та укласти із споживачем договір про надання житлово-комунальних послуг із зазначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором;
4. надавати у встановленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, про їхню вартість, про загальну вартість місячного платежу, про структуру цін/тарифів, про норми споживання, про режим надання житлово-комунальних послуг, про їхні споживчі властивості тощо;
5. своєчасно проводити підготовку житлового будинку та його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період;
6. розглядати у визначений законодавством термін претензії та скарги споживачів і проводити відповідні перерахунки розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їхнього ненадання або надання не в повному обсязі, або у разі зниження їхньої якості;
7. утримувати в належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування та ремонт внутрішньобудинкових мереж, вживати заходів з ліквідації аварійних ситуацій, а також з усунення порушень якості послуг у терміни, встановлені договором та/або законодавством;
8. сплачувати споживачу компенсацію за перевищення встановлених термінів проведення аварійно-відновлювальних робіт у розмірі, визначеному договором або законодавством. Відповідно до статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів»,у випадку, якщо виконавець не може надати послугу або прострочує її виконання, відповідно до договору, за кожен день прострочування (кожну годину, якщо термін виконання визначений в годинах) споживачеві сплачується пеня у розмірі 3% вартості послуги. При цьому сплата пені не звільняє виконавця від виконання зобов’язання (послуги) в натурі;
9. вести облік вимог (претензій) споживачів, які стосуються порушень порядку надання житлово-комунальних послуг, зміни їхніх споживчих властивостей та перевищення термінів проведення аварійно-відновлювальних робіт;
10. своєчасно за власний рахунок проводити роботи з усунення виявлених несправностей, пов’язаних із наданням житлово-комунальних послуг, що виникли з його вини.

1.1.5. Як укласти договір

До відносно недавнього часу в нашій країні ще діяла система надання та оплати житлово-комунальних послуг, яка трималася на різноманітних нормативних актах без обов’язкового укладання договорів із мешканцями, тобто на усній домовленості.

Але з набуттям чинності Цивільного кодексу України (ЦКУ) та Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ситуація кардинально змінилася. У статті 19 цього закону чітко говориться, що «Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах». У тому ж законі частина 1 розділу VIII проголошує: «Договори про надання житлово-комунальних послуг, укладені до набрання чинності цим Законом, мають бути приведені у відповідність із ним до 1 січня 2006 року. Договори, що не приведені у відповідність із цим Законом у зазначений строк, втрачають чинність».

Тобто до набуття чинності Законом «Про житлово-комунальні послуги» ми були зобов’язані виконувати різні нормативні акти без договору. Але після 1 січня 2006 р., якщо з громадянином, на котрого відкрито особовий рахунок, ніхто ніякого договору не укладав, тоді всі попередні договори, домовленості чи зобов’язання (зокрема, у вигляді односторонніх гарантійних листів) про надання та оплату житлово-комунальних послуг втратили силу.

У частині 2 статті 11 ЦКУ говориться: «Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є:1) договори та інші правочини». Отже, якщо немає договору - немає ані самих зобов’язань з оплати житлово-комунальних послуг, ані юридичних підстав для стягнення цих зобов’язань, наприклад, через суд.

Стаття 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» чітко визначає перелік істотних умов договору:

1. найменування сторін;
2. предмет договору;
3. вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їхні складові на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг;
4. порядок оплати спожитих житлово-комунальних послуг;
5. порядок перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їхнього ненадання або надання не в повному обсязі, або у випадку зниження їхньої якості;
6. права та обов’язки сторін;
7. порядок контролю та звіту сторін;
8. порядок вимірювання обсягів та визначення якості наданих послуг;
9. визначення точок розподілу, у яких відбувається передача послуг від виконавця/виробника споживачеві послуг;
10. порядок обслуговування мереж та розподіл повноважень щодо їхньої експлуатації та відновлення (ремонту);
11. умови доступу до квартири, будинку, приміщення, на земельну ділянку для усунення аварій, несправностей, для огляду мереж, для зняття контрольних показників засобів обліку;
12. порядок здійснення ремонту;
13. відповідальність сторін та штрафні санкції за невиконання умов договору;
14. порядок вирішення спорів;
15. перелік форс-мажорних обставин;
16. строк дії договору;
17. умови зміни, пролонгації, припинення дії договору;
18. дата і місце укладення договору.

Розробляти проект договору на основі типових договорів, а також ініціювати його укладання із споживачем повинен сам виконавець житлово-комунальних послуг.

На сьогодні Кабінетом Міністрів України затверджено типові договори по всіх видах житлово-комунальних послуг, проте у практику, як правило, без заперечень увійшли тільки договори про газо- та електропостачання.

При укладанні договору пам’ятайте, що:

• договір, як і всі додатки до нього (у тому числі і ціна договору), набуває чинності з моменту його підписання, а не «заднім числом», якщо сторони самі не вирішать дати своїй угоді зворотну силу;
• не дивлячись на згадку про пеню в типових договорах, Закон України «Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги»тимчасово забороняє нараховувати та стягувати її з громадян (правда, це не стосується платежів, котрі здійснюються відповідно до договору про реструктуризацію заборгованості);
• термін позовної давності за Цивільним кодексом складає 3 роки, якщо інше не є визначене договором, тому Ви маєте повне право відмовитися від можливих пропозицій виконавця послуг зазначити у договорі термін позовної давності більший, ніж 3-и роки;
• будь-яка зміна умов договору, у тому числі і тарифів на послуги, є дійсною і законною тільки за умови письмового внесення цієї зміни до договору у вигляді додаткової угоди, завіреної підписами обох сторін.

Окрім того, у разі зникнення потреби в отриманні послуги Ви маєте право розірвати договір у порядку, встановленому законом.

Коли Ви отримаєте пропозицію про укладання договору від комунальної служби, знайте, що Ви маєте один місяць для його вивчення та узгодження. Крім того, Ви самі можете звернутися до комунальників і вимагати від них укласти з Вами договір.

Якщо запропонований договір Вас чимось не влаштовує, Ви можете надіслати комунальній службі свої доповнення і зміни до нього.

Наприклад, Ви можете вимагати доповнити типовий договір наступними пунктами (якщо такі у ньому відсутні):

• про періодичність і терміни виконання робіт, про кількісні і якісні показники, про відхилення показників, про припустимі параметри відхилення показників, а також про розміри зменшення платні у випадку відхилення від них;
• про конкретний механізм фіксації ненадання послуг або надання їх не в повному обсязі тощо, у тому числі і про термін прибуття представника виконавця послуг за викликом споживача для складення та підписання акта-претензії споживача;
• про конкретний механізм перерахунку розміру платні у разі ненадання послуг або надання їх не в повному обсязі.

Якщо Ваші пропозиції відповідають чинному законодавству, то комунальна служба зобов’язана їх підписати. Але якщо виконавець житлово-комунальних послуг не погоджується із Вашими обґрунтованими пропозиціями, то договір не може бути укладеним, і весь процес починається спочатку та триває до остаточного знаходження рішення, яке б задовольнило обидві сторони.

Якщо через місяць Ви не повернули виконавцю послуги підписаний Вами договір або в межах цього терміну невмотивовано відмовилися від підписання договору, то житлово-експлуатаційна чи комунальна організація може подати на Вас позов до суду «про примушення до укладення Договору».

У свою чергу, стаття 638 Цивільного кодексу України чітко визначає, коли договір вважається укладеним:

«1. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Iстотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

2. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною».

Таким чином, «житлово-комунальні» договори є двосторонніми, оскільки закон зобов’язує їх укладати як виконавця житлово-комунальних послуг, так і споживача цих послуг, і він може бути укладеним тільки письмово.

Тому існує думка, що без договору споживач може або не платити зовсім, або платити частково. І ця оплата просто означає, що він погодився з наданою послугою частково, у розмірі своєї оплати, або не погодився.

Слід знати, що існує й інша правова аргументація, згідно з якою, якщо договору між виконавцем та споживачем немає, то все одно оплачувати отримані або неотримані житлово-комунальні послуги останній зобов’язаний, оскільки:

• по-перше, все одно послуги споживачем були отримані, і споживач не заперечував проти їхнього надання;
• по-друге, стосовно утримання будинку та прибудинкової території - відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» - власники квартир у багатоквартирних будинках зобов’язані брати участь у загальних витратах, пов’язаних з утриманням будинку та прибудинкової території, відповідно до їхньої частки в майні будинку.

Проте, у будь-якому випадку, договір є необхідним споживачеві для того, щоб знати та контролювати обсяги і якість послуг, і відповідно регулювати їхню оплату. За великим рахунком, договір для споживача - це основна гарантія дотримання його прав та інтересів в отриманні житлово-комунальних послуг.

Розділ 1.2. Скільки і як платити за комунальні послуги

1.2.1. Хто і як затверджує тарифи

Згідно зі статтею 14 Закону «Про житлово-комунальні послуги» - залежно від порядку затвердження цін і тарифів - розрізняють такі житлово-комунальні послуги, на котрі ціни і тарифи:

1. затверджує спеціально уповноважений орган центральної виконавчої влади - з електро- та газопостачання - це Національна комісія регулювання енергоносіїв (НКРЕ);
2. затверджують (для підприємств комунальної власності) або погоджують (для юридичних осіб некомунальної власності, у т.ч. для ЖБК та ОСББ) органи місцевого самоврядування - з тепло-, водопостачання, з утримання будинків та вивозу побутових відходів;
3. визначаються виключно за договором (за домовленістю сторін) - наприклад, послуги з дератизації та дезинсекції тощо.

Відповідно одиницею вимірювання послуги визначається для споживачів:

• постачання води та газу - 1 кубічний метр;
• постачання теплової енергії - 1 гігакалорія (або 1 кв. метр опалювальної площі);
• управління житлом та його утримання - 1 квадратний метр загальної площі;
• забезпечення електроенергією - 1 кіловат на годину.

Розрахунок спожитого обсягу житлово-комунальних послуг виконується:

• або за показниками приладу обліку (квартирного, загальнобудинкового);
• або за відсутності таких - за нормативами споживання. Натомість, нормативи споживання, залежно від різновиду житлово-комунальних послуг, визначає або спеціально уповноважений орган центральної виконавчої влади, або орган місцевого самоврядування.

У платіжному документі мають бути передбачені графи для вказівки:

• поточних та попередніх показників засобів обліку споживання комунальних послуг;
• різниці цих показників або затверджених норм;
• ціни/тарифу на даний вид комунальних послуг;
• суми, яку потрібно сплатити за надану послугу.

У разі зміни вартості житлово-комунальних послуг виконавець/виробник не пізніше ніж за 30 днів повідомляє про це споживача з вказівкою причин зміни вартості та наданням відповідних обґрунтувань із посиланням на узгодження з відповідними органами. Як зазначалося вище, зміна вартості тарифу повинна обов’язково бути відображеною в договорі!

Зупинимося на деяких нюансах оплати житлово-комунальних послуг.

Перше. Хоча особовий рахунок відкривається на одну зареєстровану у квартирі особу, тобто на повновладного власника (основного споживача), але оплачувати послуги повинні, звісно, всі, хто проживає там. Тому, у разі подання судових позовів на стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, відповідачем виступає не один «відповідальний квартиронаймач», але всі мешканці.

Друге. При зміні повновладного власника (смерть, купівля-продаж квартири тощо) зміна особового рахунку відбувається за умови надання заяви від нового власника (зразок 1), а також заяв від усіх зареєстрованих мешканців про те, що вони не заперечують проти переоформлення рахунку на конкретну особу.

Третє. Згідно з різними нормативними документами по видах послуг, у випадку зміни кількості осіб, що проживають у помешканні, зміни ступеня благоустрою та інших чинників, що впливають на розмір вартості послуг, у місячний термін з моменту цих змін споживач зобов’язаний повідомити виконавця послуги з наданням відповідних підтверджувальних документів (техпаспорту будинку, довідки про склад сім’ї тощо). На підставі цих даних виконавець проводить зміну розміру нарахувань.

Четверте. Пункт 6 статті 20 Закону «Про житлово-комунальні послуги», а також різноманітні правила надання житлово-комунальних послуг населенню дають право споживачеві не оплачувати вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача або членів його сім’ї за умови відповідного документального оформлення.

На практиці це стосується тільки послуг із водо- та газопостачання за відсутності приладів обліку (це буде розглянуто у відповідних розділах).

Крім того, рекомендується регулярно, наприклад, 1 раз на півроку, робити подібні звірення нарахувань та платежів по всіх житлово-комунальних послугах. До того ж не забувайте зберігати всі платіжні документи за останні 3 роки.

1.2.2. Як реструктуризувати свій борг

Якщо Ви все ж таки виявилися боржником за житлово-комунальні послуги, то у такому разі Ви повинні пам’ятати наступне.

По-перше, буває, що комунальники просто нараховують Вам зайве - чи то просто помилилися в математиці, чи то новий розмір тарифу застосували на місяць раніше терміну надбання ним чинності, чи то члена сім’ї, котрий вже «виписався», продовжують вважати споживачем своїх послуг.

Тому напишіть заяву на ім’я начальника тої служби, із пред’явленими боргами якої Ви не згідні, та відправте її «відповідачеві» належним чином, при цьому завітавши до абонентської служби (зразки 2, 3).

По-друге, незалежно від терміну утворення заборгованості, стягнути у судовому порядку з Вас борги можуть лише за останні 3 роки (це термін позовної давності - згідно зі статтею 257 Цивільного кодексу України), якщо інше не визначене договором із житлово-комунальною організацією.

По-третє, новий власник житла не несе жодної відповідальності за зобов’язання (борги) попереднього власника, якщо це, звичайно, не передбачено у договорі купівлі-продажу.

Відповідно до Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенер­гію», у Вас є право реструктуризувати свої борги за житлово-комунальні послуги станом на 1 липня 2004 року і, відповідно до другого за цією темою Закону України «Про реструктуризацію заборгованості за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і комунальні послуги, що утворилася станом на 1 грудня 2006 року», -станом на 1 грудня 2006 року.

Постанова Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 р. № 976 деталізує положення цих законів.

Термін утворення заборгованості

Часто між споживачами та виконавцями послуг виникають розбіжності з приводу того, чи реструктуризувати всю заборгованість за всі роки її нагромадження чи тільки за останні 3 роки, тобто в термінах позовної давності, визначеної Цивільним кодексом України.

По-перше. Оскільки договірні відносини - це не суд, тому всі правові підстави у вимоги кредиторів-комунальників заплатити борги за всі роки, звичайно, є.

По-друге. Ніхто не може примусити Вас підписати договір про погашення заборгованості більше, ніж за 3-и роки - Ви можете це зробити тільки добровільно. У разі Вашої відмови від визнання усіх боргів комунальники, звернувшись до суду з позовом, зможуть примусити Вас заплатити заборгованість лише за останні 3 роки.

По-третє. Підписання договору про реструктуризацію легалізує заборгованість понад 3-х років, що висить у повітрі, і, у разі непогашення боргів за цим договором, виконавець послуг через суд стягне з Вас усі Ваші борги, що будь-коли утворювалися.

Таким чином, поза судом, за договором реструктуризації, Ви зобов’язані будете сплатити свої борги незалежно від року їхнього виникнення, в судовому ж порядку - лише за останні 3 роки.

До речі, без договору про реструктуризацію у разі заборгованості не надається субсидія. Таким чином, громадяни, що мають борги з оплати житлово-комунальних послуг за період більший, ніж три роки, постають перед вибором: або отримувати субсидію, але підписавши угоду і визнавши свої борги, що є «старшими», ніж 3-и роки, або її не отримувати.

Обсяг погашення

Відповідно до закону про реструктуризацію, «загальна сума поточних платежів та платежів по погашенню реструктуризованої заборгованості не повинна перевищувати 25 відсотків доходів, що визначаються при нарахуванні субсидій для працюючих громадян, і 20 відсотків - для пенсіонерів та інших осіб, які отримують будь-які види соціальної допомоги».

Таким чином, якщо Ви, наприклад, отримуєте субсидію і оплачуєте житлово-комунальні послуги у розмірі 20 % від свого доходу, то на погашення Ваших боргів залишається лише 5 % від доходу, причому для розрахунку з усіма житлово-комунальними кредиторами. Тобто при малому офіційному доході боржник може сплачувати свою велику заборгованість декілька десятків років, а не тільки 60 місяців, як визначено законом. Тим паче, якщо доходу громадянина, котрий уклав договір про погашення реструктуризованої заборгованості, не вистачає для повного погашення боргу, тоді термін дії цього договору продовжується до повного погашення боргу.

Пеня

Потрібно пам’ятати, особливо при підписанні договору про надання послуг, що, не дивлячись на згадку про пеню за невчасну оплату житлово-комунальних послуг у Законі України «Про житлово-комунальні послуги» та в інших законодавчих актах, інший документ - Закон України «Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги» - з 1 жовтня 1996 року тимчасово забороняє нараховувати і стягати з громадян цю пеню. Відповідно всі положення договорів із комунальниками, які припускають покарання споживача штрафними санкціями за невчасно сплачені послуги, - незаконні та підлягають виключенню з договору. Проте у договора про реструктуризацію є свої особливості, що передбачають нарахування пені.

По-перше, виходячи з викладеного вище, пеня не може нараховуватися на борги, що утворилися до 1 грудня 2006 року, а тільки на несвоєчасно сплачені поточні платежі з погашення боргів за договором.

По-друге, пеня на житлово-комунальні послуги діє не автоматично, а тільки в разі підписання мешканцем договору про реструктуризацію, у якому визначено розмір оплати послуг.

По-третє, пеню можна стягнути, якщо перед громадянином немає заборгованості зі сплати йому заробітної плати, пенсії, стипендії та іншого.

По-четверте, розмір пені визначено у Типовому договорі про реструктуризацію заборгованості за житлово-комунальні послуги, затвердженому у вищезгаданій постанові Кабміну, і складає 0,01 % від простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше, ніж 100 % від загальної суми боргу.

Договір

Як правило, з ініціативою про розстрочку (реструктуризацію) Вашої заборгованості виступають самі виконавці житлово-комунальних послуг - особливо під час Вашого звернення до них за довідками для отримання субсидій. Проте, якщо Ви згідні зі своїм боргом, то можете першим звернутися до них за підписанням договору.

Щоб підписати договір про реструктуризацію, Вам треба звернутися до виконавця відповідної послуги, надавши:

• заяву про реструктуризацію;
• довідку про склад сім’ї;
• довідку про доходи всіх повнолітніх членів сім’ї, зареєстрованих у даному житловому приміщенні; для членів сім’ї працездатного віку, котрі не працюють, надаються документи про причину тимчасової незайнятості.

У свою чергу, виконавець послуги на підставі Вашого доходу визначить розмір щомісячних платежів і загальний графік погашення заборгованості.

Ви також можете зробити таке обчислення.

По-перше, визначте припустиму місячну суму житлово-комунальних платежів у розмірі 20% або 25% від свого місячного доходу (Х).

По-друге, визначте суму усіх поточних щомісячних житлово-комунальних платежів (У).

По-третє, визначте припустиму місячну суму платежів за договором про реструктуризацію (Z), від Х віднявши У.

По-четверте, визначте термін реструктуризації боргу, розділивши загальну суму боргу за житлово-комунальні послуги на припустиму місячну суму платежів за договором про реструктуризацію (див. приклад 1).

Якщо Ви не порозумієтеся з комунальниками, то вирішити суперечку між вами повинна спеціальна комісія з реструктуризації «житлово-комунальної» заборгованості, яку створено при кожному виконкомі районної ради і котра постійно діє.

Після того, як всі цифри - розмір заборгованості, щомісячних платежів, пені та іншого - будуть визначені, Ви підписуєте договір про реструктуризацію заборгованості.

1.2.3. Як оформити субсидію

Субсидія - це цільова і безповоротна адресна допомога держави малозабезпеченим сім’ям, яка виплачується за особистим зверненням повновладного власника або наймача житла.

Право на субсидію визначається матеріальним станом сім’ї і розповсюджується на громадян, котрі проживають у будинках будь-якої форми власності - приватних і багатоквартирних, кооперативних і комунальних, приватизованих чи неприватизованих квартирах, а також у гуртожитках.

Житлову субсидію розраховано для оплати всіх видів житлово-комунальних послуг, а також енергоносіїв - зрідженого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива (пропану, вугілля тощо, як правило, у приватному секторі).

Всупереч багаторічним чуткам, субсидії не потрібно повертати і не треба віддавати за неї своє житло - ані самому субсидеру, ані його нащадкам, тобто втратити власне або наймане житло внаслідок отримання субсидії неможливо.

Виплата субсидій здійснюється у двох формах:

1. безготівковою - грошові кошти не виплачуються на руки особі, котрій її призначено, а безпосередньо перераховуються на розрахункові рахунки виконавців житлово-комунальних послуг;
2. готівковою - гроші виплачуються безпосередньо одержувачу субсидії для придбання енергоносіїв (як правило, у «приватному» секторі).

Обчисліть свою субсидію

Право на субсидію має кожна сім’я, якщо сума її житлово-комунальних платежів, нарахованих у межах санітарної норми, перевищує 15% або 20% від сукупного доходу всіх членів сім’ї, що проживають у помешканні.

Ви можете обчислити розмір своєї субсидії таким чином.

По-перше, визначте обсяг своїх платежів за житлово-комунальні послуги у межах норми забезпечення житлом та встановлених нормативів користування (фактичного споживання) комунальними послугами (Х) (див. приклади 2, 3).

Субсидія нараховується, виходячи з кількості зареєстрованих у житловому приміщенні мешканців, і визначається окремо з кожного виду житлово-комунальних послуг.

Субсидія нараховується не на весь обсяг отриманих послуг, а на їхню частку у розмірі Вашої норми забезпечення житлом і встановлених нормативів користування комунальними послугами.

Якщо обчислення послуг відбувається за показниками приладів обліку, то субсидія нараховується:

• при первинному зверненні, виходячи зі встановлених норм споживання;
• на новий термін, виходячи з фактичного споживання послуг, але не більше встановлених норм споживання.

У тому випадку, якщо після закінчення терміну отримання субсидії фактичний обсяг послуг виявився більшим за розрахунковий, то відділи субсидій роблять перерахунок субсидії по фактичному споживанню послуги, але також не більше за норму споживання.

Якщо Ви перевищили нормативи споживання - за показниками лічильників або проживаючи на більшій площі, - тоді зобов’язані «зайві» квадрати і куби оплачувати по 100%-й ставці.

По-друге, визначте нарахований сукупний дохід своєї сім’ї (осіб, що проживають разом із Вами) за останні 6 календарних місяців, що передують місяцю звернення за субсидією.

Для придбання зрідженого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива в розрахунок береться річний дохід за попередній календарний рік.

1. Обчислення сукупного доходу для призначення субсидії здійснюється відповідно до Методики обчислення сукупного доходу сім’ї для всіх видів соціальної допомоги, затвердженої спільним наказом Мінпраці, Мінфіну, Мінекономіки, Держкомсім’їмолоді, Держкомстату від 15.11.2001 р. № 486/202/524/455/3370.

Крім того, згідно із Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання визначення сукупного доходу сім’ї для окремих видів соціальної допомоги» від 20.12.2008 р. № 1084, сукупний дохід сімей громадян, які були звільнені за погодженням сторін або за скороченням і є зареєстрованими як безробітні в центрі зайнятості, для призначення субсидій на оплату послуг ЖКГ обчислюється не за 6 місяців, а за 3 попередніх місяці. У такому випадку в сукупний дохід сім’ї замість заробітної плати за попередні місяці включається розмір призначеної допомоги з безробіття у місяці звернення.

При цьому врахуйте деякі нюанси:

• у сукупний дохід включаються заробітна плата, стипендії, пенсії, грошові допомоги, доходи від підприємницької діяльності, отримані аліменти тощо;
• якщо у мешканця, котрий має право на отримання субсидії, був відсутнім дохід за будь-який з місяців визначення сукупного доходу або ж якщо він був меншим за неоподатковуваний мінімум - у розрахунок береться розмір неоподатковуваного мінімуму (17 грн.);
• при визначенні сукупного доходу приймаються фактичні, а не нараховані, розміри соціальних виплат та стипендій;
• у сукупний дохід не включаються аліменти, що виплачуються, допомога на поховання померлих, частина одноразової грошової допомоги при народженні дитини тощо.

Будьте дуже точними у визначенні розміру свого доходу, оскільки у разі надання занижених даних Ви будете вимушені повернути нараховані Вам понад норму гроші до бюджету.

Обчисліть середньомісячний сукупний дохід, розділивши дохід за півроку на 6.

По-третє, визначте, на яку частку оплати послуг Ви претендуєте - 15 або 20 відсотків - і обчисліть цю обов’язкову частину свого платежу (У).

На оплату 15 % можуть розраховувати:

• по-перше, сім’ї, які складаються тільки з непрацездатних громадян (пенсіонери, інваліди, неповнолітні), незалежно від розміру отримуваної ними грошової допомоги, пенсій тощо;
• по-друге, сім’ї, які складаються як з непрацездатних (діти, інваліди І-ї або ІІ-ї групи), так і працездатних громадян, якщо розмір їхнього доходу на одну людину не перевищує 50% прожиткового мінімуму (він визначається щорічним законом про державний бюджет).

Решта всіх категорій сімей може претендувати на оплату 20% вартості послуг.

Більше того, за кожні 10% економії вартості фактично використаних послуг (за показниками лічильників відносно встановлених нормативів) у минулому сезоні - у наступному сезоні частина обов’язкового платежу споживача знижується на 2% (наприклад, з 20% до 18%), але не більше, ніж на 10%.

По-четверте, віднявши від величини Х величину У і отримавши позитивну величину Z, Ви зрозумієте - чи можете Ви претендувати на субсидію і який її розмір. Якщо ж у Вас вийде нуль або негативна величина, то субсидію отримувати Ви не можете, оскільки, згідно із законодавством, Ваші доходи дозволяють обійтися без державних житлово-комунальних дотацій.

Обчислимо субсидію на конкретному прикладі.

Після цього загального обчислення визначається окремо по кожному виду житлово-комунальних послуг розмір витрат на їхню оплату (у межах норм споживання) і, відповідно, розмір субсидії.

Хто не може отримати субсидію

Субсидію не можуть отримати сім’ї, у складі яких проживають громадяни працездатного віку, котрі протягом 3-х місяців перед зверненням за субсидією не працювали, котрі не вчаться на денній формі навчання у вищих або у професійно-технічних навчальних закладах, і котрі до того ж не перебувають на обліку в центрі зайнятості.

Виняток у цій категорії становлять громадяни, які:

• знаходяться у декретній відпустці по догляду за дітьми після досягнення ними 3-річного віку, або ж 6- річного віку - за наявності висновку ЛКК про додатковий догляд;
• доглядають 3-х та більше дітей віком до 16 років;
• здійснюють догляд за інвалідами 1-ої групи або дітьми-інвалідами віком до 18 років, або інвалідами 1-2-ої групи внаслідок психічного розладу, або за особами, що досягли 80-річного віку;
• надають соціальні послуги.

Субсидія не призначається також, якщо:

• будь-хто із зареєстрованих на житловій площі осіб здає квартиру (будинок) за договором найму;
• будь-хто з мешканців має у своєму володінні або володінні близьких (чоловіка, дружини, неповнолітніх дітей) у сукупності більше, ніж одне житлове приміщення (будинок), загальна площа яких у сумі перевищує норму володіння або користування житлом, або ж більше, ніж один, автомобіль чи інший транспортний засіб - при цьому наявність або відсутність житла і транспорту декларується під час подання заяви про призначення субсидії;
• будь-який зареєстрований мешканець, на якого оформлено субсидію, протягом року перед зверненням за субсидією купив земельну ділянку, квартиру (будинок), автомобіль, транспортний засіб, будівельні матеріали та інші товари довгострокового застосування, або сплатив послуги з навчання, будівництва, ремонту квартири (будинку), автомобіля, транспортного засобу, телефонного (у т.ч. мобільного) зв’язку на суму, яка на момент звернення перевищує у 10 разів розмір прожиткового мінімуму для перерахованих осіб (ця вимога не стосується тільки оплати житлово-комунальних послуг у межах норм споживання та необхідних медичних послуг);
• під час вибіркового обстеження матеріально-побутових умов сім’ї державний соціальний інспектор виявить, що хтось із зареєстрованих у квартирі осіб має додаткові джерела доходу, які не зазначено в декларації про доходи і майно, наприклад, здає у найм житло, працює без оформлення трудових відносин, отримує дохід від утримання худоби, птахів, від використання сільгосптехніки, машини, мікроавтобуса тощо;
• у житловому приміщенні зареєстровані тільки неповнолітні діти, котрі мають батьків.

Істотною умовою призначення субсидії для потенційного субсидера, котрий має борги за житлокомпослуги, є підписання ним договору про реструктуризацію боргів із відповідним виконавцем послуг станом на 01.12.2006 р., а також повна відсутність боргів після цієї дати.

Як оформити субсидію

Етап 1. Зверніться до свого районного відділу субсидій для отримання попередніх консультацій.

Етап 2. Зберіть документи

Для оформлення субсидії Вам будуть необхідні, як правило, такі документи:

• заява - оформлюється у відділі субсидій;
• декларації про доходи і майно кожного члена Вашої сім’ї, який працює або вчиться - оформлюється у відділі субсидій;
• довідка про доходи всіх працездатних членів сім’ї - береться за місцем праці або навчання за останні 6 місяців;
• довідка про склад сім’ї і розмір комунальних послуг, якими користується сім’я (повинні оформлятися працівниками відділів субсидій на підставі даних, поданих заявником).

Тобто завдання потенційного субсидера прийти до відділу субсидій з паспортом та довідками про доходи. Про доходи пенсіонерів, безробітних та ін. відділи субсидій отримують інформацію самостійно.

Інформацію про склад сім’ї та про нарахування за житлово-комунальні послуги органи субсидій повинні отримувати теж самостійно в житлово-комунальних службах - за допомогою електронного обміну інформацією.

Тому, наприклад, у Дніпропетровську в районних відділах соцзабезу відкрито єдині вікна, в яких потенційний субсидер отримує одну довідку на житлово-комунальні послуги. Проте, щоб уникнути непорозумінь, бажано при оформленні субсидії мати з собою абонентські книжки з оплати та договори про надання житлово-комунальних послуг.

Етап 2А. Якщо з будь-яких формальних причин у Вас немає права на субсидію, але при цьому існують свої «виняткові» обставини, зверніться до місцевої комісії з призначення субсидій, котрі створено при органах влади, - за її рішенням після обстеження матеріально-побутових умов проживання і після складення відповідного акта Вам можуть призначити цей вид соціальної допомоги.

Етап 3. Надайте зібрані документи до відділу субсидій, де і заповніть декларацію про доходи за останні півроку та про майновий стан, а також напишіть заяву.

Етап 4. Рішення про призначення субсидії приймається відділом субсидій протягом 10-ти днів.

Субсидія призначається з місяця звернення громадянина, але може почати діяти і «заднім числом»:

• як виняток, з початку опалювального сезону, якщо заява надійшла протягом 2-х місяців від його початку;
• у разі підвищення цін і тарифів на житлово-комунальні послуги - з моменту підвищення розміру платежів, якщо заява надійшла протягом 3-х місяців від його початку;
• у разі невчасного звернення з поважної причини (відрядження, хвороба, смерть близьких тощо) за умови надання документів, які б це підтверджували, - з місяця виникнення права на субсидію, якщо заява надійшла протягом 3-х місяців від його початку.

Хоча існує кілька варіантів термінів призначення субсидії, але як правило, для більшості субсидерів вона призначається на опалювальний (7 місяців) та міжопалювальний (5 місяців) сезони. Якщо в сім’ї проживають тільки пенсіонери, що не працюють, та інші непрацездатні громадяни, то за їхнім бажанням субсидія призначається на рік з моменту звернення. Для придбання зрідженого газу і вугілля субсидія призначається на календарний рік.

Після закінчення терміну отримання субсидії Ви повинні підтвердити свої права на неї шляхом подання довідок про доходи і заяви про відсутність змін у складі сім’ї та в характеристиці житла, а для пенсіонерів достатньо лише однієї заяви.

Якщо Ваш дохід збільшився або сталися зміни у складі Вашої сім’ї (у кількості зареєстрованих в житловому приміщенні), Ви зобов’язані повідомити відділ субсидій, на підставі чого буде проведено перерахунок. Крім того, перерахунок автоматично, у межах терміну дії субсидії, проводиться при зміні цін і тарифів на послуги.

Право на субсидію може зникнути, якщо:

• субсидер не сплачує своєї частини платежів без поважних причин, якими вважаються затримки з виплатою зарплати, пенсії тощо, що повинне мати документальне підтвердження;
• субсидер приховав або свідомо подав недостовірні дані про доходи і майновий стан, що вплинуло на збільшення розміру субсидії - проте після відшкодування незаконно нарахованої субсидії у громадянина одразу ж з’являється право на оформлення законної субсидії;
• у разі переїзду сім’ї до іншої місцевості або у випадку смерті самотнього громадянина;
• за особистою заявою громадянина.

1.2.4. Хто має право на пільги

Право громадян на пільги з оплати житлово-комунальних послуг, втім, як і на інші види пільг, встановлює цілий ряд українських законів, а також інших законодавчих документів. Як правило, пільги дають право на зменшення оплати за послуги у розмірі 25%, 50%, 75% або 100%, а держава компенсує підприємствам, що надають житлово-комунальні послуги, різницю між повною і пільговою вартістю послуг.

Пільги поширюються не тільки на самого пільговика, але й на членів його сім’ї, до яких зазвичай відносяться:

• дружина (чоловік), їхні неповнолітні діти (до 18 років);
• неодружені повнолітні діти, яких визнано інвалідами з дитинства I та II групи або інвалідами I групи;
• особа, що проживає разом з інвалідом війни I групи та доглядає його за умови, що інвалід війни не знаходиться у шлюбі;
• непрацездатні батьки;
• особа, що знаходиться під опікою або під опікою громадянина, який має право на пільги, і проживає разом із ним.

Як правило, отримання пільг для деяких категорій пільговиків щорічно обмежується або черговим законом «Про державний бюджет», або нормативними документами Кабінету Міністрів України.

Всі пільги надаються у межах норм, встановлених законодавством - Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення норм користування житлово-комунальними послугами громадянами, які мають пільги щодо їх оплати» від 1.08.1996 р. № 879.

За наявності приладу обліку (води, тепла, газу, електроенергії) обсяг спожитих послуг у рівних частках ділиться на всіх споживачів, котрі проживають у житловому приміщенні (будинку), і пільга нараховується на долю пільговика та членів його сім’ї. Споживачі, що не належать до членів сім’ї пільговика, оплачують 100% спожитих ними послуг.

Якщо пільговик перевищив, за показниками лічильника, норму споживання послуги для пільги, тоді «надлишок» він зобов’язаний оплачувати за повною ставкою. І навпаки, якщо спожитий обсяг послуг виявився меншим за норму, тоді пільга нараховується лише на обсяг фактично спожитих послуг.

А у разі оплати утримання будинку та опалення (за нормативами) пільга поширюється на максимально можливий розмір норми, що діє, - 21 кв. метр на кожну людину і 10,5 кв. метра загальної площі на сім’ю (для опалення - опалюваної площі).

Таким чином, під час обчислення своїх пільг потрібно враховувати:

• їхній розмір (у процентному відношенні);
• склад Вашої сім’ї - тих, на кого поширюється пільга;
• об’єм «пільгових» послуг.

Пільги встановлюються не з моменту їхнього виникнення, а з моменту звернення споживача до конкретної організації, що надає житлово-комунальні послуги.

Тому, якщо Ви - пільговик, Ви маєте надати виконавцеві послуг:

• документи, що підтверджують Ваше право на пільги (оригінал та копію, завірену печаткою);
• паспорт та його копію;
• довідку про ідентифікаційний код і його копію;
• довідку з ЖЕКу (не «старішу» ніж 2-а тижні з моменту видачі) про склад сім’ї з датою народження дітей;
• документи, що підтверджують право на пільгу членів Вашої сім’ї, і їхні копії (свідоцтво про народження дітей, довідка про інвалідність, пенсійне посвідчення непрацездатних батьків тощо).

Можливою є вимога ще й інших «паперів», оскільки у кожній установі існує свій перелік необхідних документів.

Розділ 1. 3. Як правильно спілкуватися з виконавцем послуг

У споживача житлово-комунальних послуг є значний арсенал можливостей для реалізації своїх прав та інтересів.

По-перше, це право споживача на складення актів-претензій стосовно якості послуг; на підставі цих актів виконавець зобов’язаний здійснити перерахунок за ненадані або надані не в повному обсязі послуги.

По-друге, це право споживача звертатись з інформаційним запитом і отримувати всю інформацію, яка стосується житлово-комунальних послуг. Більше того, за необґрунтоване ненадання інформації чиновниками законодавством передбачено кримінальну відповідальність.

По-третє, це право звертатися, або точніше, скаржитися у різні інстанції - від тої що стоїть вище над виконавцем послуги, до Президента. За умови розумного використання скарг, вони дають свої результати.

По-четверте, це право відновлювати справедливість в «останній» інстанції - звертатися з позовами та скаргами до судових органів.

1.3.1. Як скласти акт-претензію

Відповідно до статті 18 Закону «Про житлово-комунальні послуги»,у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види і показники порушень.

Представник виконавця зобов’язаний прийти на виклик споживача не пізніше строку, визначеного договором, зазвичай він складає 2 робочих дня. Якщо представник виконавця проігнорує таке «запрошення», тоді Ви можете самостійно скласти акт-претензію, підписавши його у кількості не менше, ніж два споживачі.

На підставі даних акта Ви складаєте заяву про усунення недоліків у наданні послуги, про перерахунок або відшкодування заподіяного збитку і надсилаєте свій лист разом із актом (або його копією) до відповідної установи.

Результатом розгляду акта має бути, як правило, перерахунок суми платежів з дати його складення. Якщо виконавець послуги не задовольнить Ваших вимог, то з актами Ви виграєте будь-який суд.

Важливість використання споживачем такого могутнього інструменту, як акт-претензія, важко переоцінити - багато споживачів вимушені були сплачувати, у тому числі і в судовому порядку, величезні суми за неотримані послуги лише через те, що вони вчасно не склали відповідних документів.

1.3.2. Як отримати інформацію

Окрім Закону України «Про житлово-комунальні послуги», який зобов’язує обслуговуючі організації надавати Вам всю необхідну інформацію про послуги, є ще базовий документ про інформацію - Закон України «Про інформацію», який регламентує в цілому інформаційні відносини та поширюється на всі суб’єкти і сфери життя.

Відповідно до цього закону, всі громадяни України мають право на інформацію, що передбачає вільне отримання її для реалізації ними своїх законних прав та інтересів.

Інформація, у свою чергу, поділяється на відкриту і з обмеженим доступом. Як правило, інформація, що пов’язана із наданням житлово-комунальних послуг, належить до відкритої. Обмеження права на отримання відкритої інформації заборонено законом.

Таким чином, будь-який споживач житлово-комунальних послуг може звернутися до будь-якої організації, що надає йому свої послуги, або до органу влади із запитом про необхідну йому інформацію, наприклад, про технічний стан будинку, про ремонти, що проводяться у ньому тощо.

У запиті мають бути вказані:

• прізвище, ім’я, по батькові заявника;
• документ, інформація, яка його цікавить;
• адреса, за якою він бажає отримати відповідь (зразок 4).

Орган влади повинен розглянути запит і протягом 10 днів дати відповідь або про можливість задоволення запиту, або про відмову. Саме задоволення запиту відбувається протягом місячного терміну.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією», державний службовець або інша особа, котра є уповноваженою на виконання функцій держави, не має права відмовляти фізичним та юридичним особам в інформації, надання якої передбачено правовими актами, умисно затримувати її, надавати недостовірну чи неповну інформацію.

Якщо все ж таки таке порушення відбувається, і відсутній склад злочину, то відповідальна за порушення особа піддається адміністративній відповідальності у вигляді штрафів і навіть звільненню з посади.

1.3.3. Куди скаржитися

Незалежно від відвідувань чиновників, необхідно завжди свої усні вимоги супроводжувати письмовими зверненнями - заявами, скаргами, клопотаннями, оскільки, як мовиться, «слова до справи не підшиєш»!

Необхідно подавати звернення спочатку саме до тої організації або тому посадовцеві, у веденні якого знаходиться Ваше питання. У разі незадовільної відповіді Ви продовжуєте скаржитися, поступово переходячи на все вищий рівень адресата.

При цьому фахівці-скаржники рекомендують для більшого ефекту адресувати документ одразу і до інстанції, що стоїть нижче, і до інстанції, що стоїть вище, із вказівкою у шапці заяви, куди ви скерували копію. Заява однаково повернеться вниз, але з візою «розглянути». І тоді це вже буде не просто заява громадянина, а вказівка начальства.

Більш того, як відвідування особистого прийому чиновників не можуть не супроводжуватися письмовим зверненням - так і навпаки. Намагайтесь супроводжувати свою скаргу відвідинами відповідного посадовця.

Таким чином, загальний алгоритм поведінки споживача житлово-комунальних послуг при порушенні його прав такий.

По-перше. Насамперед звертайтеся безпосередньо до самого виконавця житлово-комунальної послуги. За великим рахунком, усі питання повинні вирішуватися саме на цьому рівні, оскільки саме з житлово-комунальними організаціями у споживачів і укладено договори, або, щонайменше, їм здійснюється оплата послуг. Звернення ж до інших інстанцій, як правило, покликані примусити комунальників виконувати свої договірні зобов’язання і не порушувати чинне законодавство.

По-друге. Не знайшли взаємопорозуміння з «житловиками» - турбуйте їхніх «профільних» керівників - районне житлово-експлуатаційне об’єднання, профільне управління місцевої ради або адміністрації. На комунальні підприємства, на зразок водоканалу і тепломереж, ефективніше скаржитися одразу заступникові міського голови із ЖКГ або самому меру; газівники та електроенергетики зазвичай впливу місцевої влади не піддаються - по ситуаціях із ними звертайтеся до інстанцій, що стоять вище над ними (НКРЕ, Міністерство палива та енергетики тощо).

По-третє. Якщо виконавча влада не задовольняє Ваших сподівань - звертайтеся для впливу на міських комунальників до депутатів:

• або за місцем проживання - до того депутата місцевої ради, котрий закріплений за Вашою ділянкою; як правило, раз на місяць депутати проводять прийом громадян (про місце і час прийому можна дізнатися у міській раді);
• або до комісії ради з питань житлово-комунального господарства.

По-четверте - є різні контролюючі органи.

Управління та відділи із захисту прав споживачів - відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» - крім багато чого іншого, здійснюють ще:

• державний контроль за дотриманням законодавства про захист прав споживачів органами влади та суб’єктами господарської діяльності незалежно від форми власності;
• захист прав громадян як споживачів у разі придбання, замовлення або використання ними товарів (робіт, послуг) для власних потреб;
• застосування до суб’єктів господарської діяльності, які порушують права споживачів, передбачених законодавством засобів впливу, зокрема, у вигляді штрафів.

Державна інспекція з контролю за цінами здійснює, окрім іншого, контроль за тарифоутворенням у сфері ЖКГ, у тому числі і за використанням зібраних коштів, має право накладати штрафи на підприємства-порушники.

Територіальні відділення Антимонопольного комітету України здійснюють державний контроль за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на основі рівності суб’єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів (наприклад, порушення монополістами затверджених правил надання послуг).

Санепідемстанція (від районної до обласної) контролює дотримання санітарного законодавства (наприклад, прибирання прибудинкової території та вивезення ТПВ, косовицю амброзії, безпеку випромінювання антен на дахах будівель тощо) з можливістю накладення адміністративних штрафів.

Прокуратуру потрібно турбувати, коли є порушення законних прав та інтересів громадян. Хоча дуже часто прокуратура неправомірно відмовляє заявникам у розгляді їхніх питань та рекомендує звертатися до суду, але на порушення законодавства про звернення громадян вона, як правило, реагує.

По-п’яте. У крайньому разі - Ваше звернення за відновленням справедливості в судові інстанції.

Якщо Ваші права порушено, Ви маєте право безпосередньо звернутися до суду для відновлення своїх прав із позовом на неправомірну діяльність/бездіяльність посадовця чи організації, навіть якщо до цього Ви скаржилися в інстанцію, що стоїть вище, в прокуратуру та в інші органи. Оскільки право на звернення до суду у Вас виникає з того моменту, коли Ви дізналися або повинні були дізнатися про порушення своїх прав.

1.3.4. Як скласти та зареєструвати своє звернення

У нашій країні зверненням присвячено цілий Закон України «Про звернення громадян».Під зверненнями громадян розуміють викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Скарга - це звернення з вимогою про відновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями різних органів влади, організаціями і посадовцями.

Заява - це звернення із проханням про сприяння в реалізації законних прав та інтересів громадян, а також повідомлення про порушення законодавства чи недоліки в роботі органів влади та організацій.

Пропозиція (зауваження) - звернення, у якому висловлюється порада, рекомендація щодо діяльності органів влади та організацій.

Оскільки кожен вид звернення має свій зміст і порядок розгляду, то правильніше кожне своє звернення називати відповідною назвою - або скаргою, або заявою, або пропозицією.

Складаючи звернення:

• починайте його зі слів «Шановний» і закінчуйте «З повагою»;
• в одному зверненні краще торкатися одного питання, якщо питань багато - напишіть кілька звернень з кожного окремого питання;
• спочатку викладіть стисло зміст та історію вирішення Вашої проблеми із посиланнями на відповідність Ваших вимог законодавчим актам, або, навпаки, на суперечність їм дій організації, на яку Ви скаржитеся;
• в кінці текст звернення повинен мати чіткі вимоги-побажання, а не розмиті «просимо розібратися»;
• у ідеалі обсяг звернення не має перевищувати однієї сторінки стандартного А4 формату;
• після тексту самого звернення слід написати слово «Додатки» і письмово перерахувати (та додати до звернення) копії рішень, що оскаржуються, і копії відповідей інших установ, до яких Ви вже раніше зверталися зі свого питання, а також кількість їхніх сторінок (листів).

Звернення має бути обов’язково підписаним Вами із вказівкою Ваших прізвища, імені, по батькові, містити дані про Ваше місце проживання, а також дату. Без цих відомостей звернення визнається анонімним і обов’язковому розгляду не підлягає.

У будь-якому випадку Ви повинні скласти свої звернення у кількості не менше, ніж 2-а примірники - один примірник відправиться до адресата, а другий, з відміткою про реєстрацію-вручення, залишиться у Вас на руках.

Є два основні способи подання документації.

Перший - реєстрація в канцелярії установи, до якої Ви віддаєте два примірники своєї заяви. Прийняття, розгляд та реєстрація звернень громадян у всіх організаціях повинні проводиться відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 14.04.1997 р. № 348.

Одна заява залишається в канцелярії (або приймальні, або у особи, відповідальної за приймання заяв), а на іншому працівник канцелярії повинен вказати дату надходження документа, поставити свій підпис, зазначити прізвище та ініціали і поставити штамп із вхідним номером. Після цього Ви можете забрати свій примірник. Не забудьте до того ж запитати номер телефону, за яким Ви зможете дізнатися, кому Ваш лист скеровано для розгляду.

Звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов’язковому ухваленню і розгляду.

Але якщо працівник канцелярії відмовляється прийняти Вашу заяву, тоді спочатку спробуйте поспілкуватися безпосередньо з начальником канцелярії або безпосередньо з керівником організації з метою належної реєстрації звернення.

Інший варіант надсилання кореспонденції - рекомендованим листом з отриманням повідомлення про вручення.

Ще один варіант (у разі відмови прийняти Ваше звернення) - скласти разом із двома своїми колегами акт про те, що такий-то співробітник відмовився прийняти Вашу заяву, а потім звернутися зі скаргою до районної прокуратури, оскільки в її прямій компетенції знаходиться контроль за виконання Закону «Про звернення громадян».

Відповідно до статті 20 вищезазначеного Закону України «Про звернення громадян», Ви маєте отримати письмову відповідь на свою заяву:

• негайно або не пізніше 15-ти днів - якщо питання не вимагає додаткового вивчення;
• протягом місяця - це стандартний термін;
• до 45-ти днів - якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідної установи визначає необхідний термін для його розгляду (але не пізніше 45 днів), про що повідомляється заявникові.

Органи влади або посадовці повинні уважно розібратися у Вашому зверненні. За необхідністю - запитати додаткові документи або скерувати працівників на місця для перевірки. Про своє рішення з Вашого питання вони повинні повідомити Вас, до того ж відповідь за наслідками розгляду дається тим органом, який отримав звернення і в компетенцію якого входить рішення зазначених у заяві питань.

При розгляді забороняється скеровувати скарги громадян для розгляду тим органам або посадовцям, дії або рішення яких оскаржуються! Але ця заборона стосується тільки скарг, тому правильно іменуйте свої документи - як скарги.

У задоволенні Ваших вимог адресат може відмовити, але у такому разі його відповідь повинна містити посилання на законодавство, виклад мотивів відмови і роз’яснення порядку оскарження ухваленого рішення.

Якщо Вами в строк не отримана відповідь на Ваше звернення, тоді можете сміливо з приводу даного порушення звертатися до місцевої прокуратури (зразок 5).

Якщо Ви отримали відписку, яка не дає відповіді на Ваше запитання, спробуйте звернутися до цього чиновника ще раз - у повторному зверненні наведіть отриману відповідь і свої претензії до нього. Якщо і вдруге його відповідь Вас не влаштує, зверніться до органу або до посадовця, які знаходяться вище, - виложіть історію питання, додавши всі необхідні документи, у тому числі і відповідь на своє попереднє звернення.

1.3.5. Як успішно провести зустріч з чиновником

Як уже вище згадувалося, для ефективності з’ясування питання краще Вашу офіційну заяву - звернення або інформаційний запит - сумістити з відвідинами керівника адресата.

Особистий прийом громадян - обов’язок керівника та інших посадовців будь-якої організації незалежно від форми власності! Він здійснюється відповідно до кількох нормативних документів, основним з яких є Указ Президента України від 14.04.2004 р. № 434.

Підготуйтеся до прийому

Щоб вирішити проблему без зайвої тяганини, ретельно сплануйте свій візит до чиновника. Чим краще Ви підготуєтеся, тим більше часу, сил і здоров’я заощадите.

Користуйтеся телефоном
Подзвоніть до потрібної Вам організації та поцікавтеся, хто і як може вирішити Вашу проблему. Іноді один дзвінок здатний зробити більше, ніж багатогодинний обхід всіх інстанцій. До того ж, це заощадить Ваші сили і кошти.

Записуйтеся на прийом
Визначившись із потрібним Вам чиновником, поцікавтеся часом і порядком його прийому. Як правило, цю інформацію можна знайти на інформаційних стендах установи або дізнатися по телефону у секретаря. Якщо прийом ведеться за записом, обов’язково запишіться. Якщо черга «жива», поцікавтеся, чи багато зазвичай людей у черзі - можливо, Вам підкажуть час, коли потрапити на прийом буває найлегше.

Візьміть із собою всі документи
Для того, аби провести ефективну зустріч із чиновником, беріть на прийом усі документи, які бодай якось стосуються Вашої справи, і копію Вашого звернення із вхідними реєстраційними даними.

Поради по спілкуванню із секретарем

Майже у кожного керівника є свій секретар. Опанувавши деякі прийоми, Ви легко зможете викликати прихильність до себе секретаря.

Вітайтеся!
Вимовляйте вітання виразно і достатньо голосно. Дайте зрозуміти, що це не тільки дань ввічливості, але і знак уваги.

Посміхайтеся!
Мало хто здатний залишатися похмурим у відповідь на Вашу доброзичливу усмішку.

Звертайтеся, називаючи ім’я.
З усіх слів власне ім’я - найприємніше для людини. Поцікавтеся у секретарки, як її звуть, і надалі звертайтеся до неї саме так.

Стисло і виразно поясніть секретареві суть Вашого питання.
Чим менше часу Ви заберете у чиновника, тим кращим буде його ставлення до Вас. Окрім того, секретар повинен буде викласти зміст Вашого питання своєму начальникові. Самі розумієте, що від того, як він це зробить, залежить достатньо багато.

Поцікавтеся його думкою.
Для цього поставте прості запитання секретареві на кшталт «а як би Ви порадили вчинити?» або «як Ви вважаєте, як це краще зробити?». Це завжди спрацьовує - будь-кому приємно, коли хтось цікавиться його думкою.

Секрети успіху на прийомі

Чітко та лаконічно сформулюйте вашу проблему або запитання
Правильна і лаконічна постановка питання спростить його рішення - чиновник або вирішить його, або відмовить Вам. Діставши відмову, Ви можете звернутися зі скаргою до інстанції, що стоїть вище.

Дотримуйтеся принципу «один прийом - одна проблема»
Для максимальної ефективності не слід піднімати більше ніж одне питання під час однієї зустрічі. Якщо Ви прийдете до чиновника із купою проблем, він може вирішити найпростішу з них, а не ту, що є найважливішою для Вас. За рішенням інших проблем однаково доведеться приходити ще раз.

Під час розмови тримайтеся впевнено
Ваша впевненість покаже чиновникові, що Ви розбираєтеся у питанні, з яким прийшли.

Знаючи законодавство зі свого питання, Ви значно підвищуєте шанси вирішити проблему у максимально короткі терміни. У розмові називайте закони і статті, що регламентують це питання.

Рекомендований перелік законодавчої та нормативної бази

http://www.osbbua.org/about/general/