Є.С.Черноног, магістр державного управління, ад?юнкт-професор МКА

відшкодування МОРАЛЬНОЇ ШКОДИ в українському судочинстві // Персо?нал. ? 2010. ? № 3-4. ? С.148-155.

?

Україною ще на початку державотворення було проголошене всебічне забезпечення людських прав в Декларації про суверенітет від 16.07.90. Згодом це було закріплено чинною Конституцією [1, ст.?3, 28, 32, 55-56, 62]. Вітчизняне законодавство деталізує тезу про те, що через судові рішення поновлюються порушені немайнові права та відшкодовується моральна (немайнова) шкода, завдана їх порушеннями. Діє значна кількість НПА, частково чи повністю присвячених кваліфікації моральної шкоди та її відшкодуванню. Але український інститут відшкодування моральної шкоди є відносно молодим, недостатньо розвинутим, тому містить значну кількість суперечностей, неточностей та породжених ними проблем. Їх подоланню приділена значна увага як органів судової та виконавчої влади, так і окремих правників (науковців та практиків). Проте актуальність, важливість і складність проблеми вимагають подальших досліджень та пропозицій, в т.ч. ? запропоноване.

?Враховуючи нашу тезу про відносну молодість українського інституту моральної шкоди, не хотілося б, щоб у читачів склалося хибне уявлення, що він виник раптово, після розпаду СРСР і не мав історичного підґрунтя. Це зовсім не так ? таке підґрунтя закладалося упродовж багатьох століть.

?Ще близько 1640 року правник і майбутній генеральний писар гетьманської України Юрій Немирич у дисертації ?Порівняльний аналіз політико-правових систем Московії та Польщі? обґрунтував переваги морального суспільства як прообразу правової держави та довів необхідність підпорядкування законам державних правителів для захисту людських прав і свобод.

?Пізніше, вже в Російської імперії ціла низка науковців і практиків працювали над цією проблемою. Назвемо лише деяких з них: Памфіл Юркевич, який упродовж 1868-1873 років обґрунтував необхідність забезпечення державою дотримання прав і свобод людини та поваги людської гідності [27, с. 196-197, 518-519]; Б.М. Чичерін, який протягом 1890-1900 років обґрунтував важливість завдання парламенту щодо захисту прав людини [24, с.?34-48, 99, 123-160]; П.І. Люблінський, який 1906 року висвітлив глибокий моральний (?нравственный?) аспект проблеми немайнової шкоди та зазначив, що грошима неможливо повністю відшкодувати суб?єктивні страждання, проте грошове відшкодування важливе як моральне задоволення, як визнання державою власної помилки, як відновлення порушеної справедливості [20, с.?660-665]; Сергій Котляревський, який 1909?року сформулював основні завдання держави щодо захисту прав і свобод людини [18, с.?30-36]; Богдан Кістяківський, який упродовж 1908-1916 років довів відмінність конституційної держави від правової та поглибив завдання правової держави щодо дотримання суб?єктивних немайнових прав людини [16, с.?171-188, 240-63].

?Їхній теоретичний доробок був використаний у нормотворчій діяльності. Був підготований Проект ?Гражданского уложения? Російської імперії, що містив, крім іншого, ст.?2638-2639, норми яких мали регулювати відшкодування шкоди (зокрема моральної), завданої діями посадових осіб [23, с.?1314-1315]. На жаль, затвердження Проекту ?Уложения? відкладалося декілька років, аж поки 1917 року Лютнева революція та Жовтневий переворот не поклали край існуванню самої імперії.

?У Радянському Союзі, за політико-ідеологічними причинами, цей процес було перервано на тривалий час, мало того, сам термін ?моральна шкода? був оголошений теоретиками права ?буржуазним? і неможливим у радянському законодавстві. Відкидалися можливість відшкодування моральної шкоди та відшкодування будь-якої шкоди, завданої громадянину державними органами.

?Аж після затвердження 07.10.77 четвертої Конституції СРСР з?явилася норма ст.58, що передбачала право громадян на оскарження дій державних органів та на відшкодування завданої шкоди. Ще за чотири роки було видано Указ Президії Верховної Ради СРСР від 18.05.81 за №?4892 ?Про відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями державних та громадських організацій...?, ст.1 якого унормувала порядок прийняття рішень про таке відшкодування, а ст.4 затвердила ?Положення про порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду?. Слід зазначити, що Указ і Положення регулювали відшкодування лише матеріальної шкоди, тому хибним є твердження про те, що вищезазначеними Указом та Положенням було започатковано відшкодування моральної шкоди в СРСР [17].

?Лише згодом до українського законодавства було введено поняття ?моральної шкоди?, а саме: Указом Президії Верховної Ради УРСР від 16.04.84 за № 6834 цей термін було внесено до чинного і нині Кримінально-процесуального кодексу України [2, ст.?49], проте цей Кодекс і до сьогодні передбачає можливість цивільного позову для відшкодування лише матеріальної шкоди [2, ст.?28]. Ще за рік було видано Указ Президії Верховної Ради УРСР від 20.05.85 за №?278 про внесення змін до чинного тоді Цивільного кодексу УРСР, в якому з?явилися норми щодо відшкодування шкоди (лише матеріальної), заподіяної державними організаціями чи незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду [3, ст.?442-443].

?Ще за шість років було ухвалено Основи цивільного законодавства СРСР від 31.05.91 за №?2211, ст.131 яких містила норму про відшкодування моральної шкоди, але історія повторюється: ця новела не була імплементованою до законодавства УРСР (і решти союзних республік). Цьому завадили серпневий заколот 1991 року та наближений ним розпад ще однієї імперії, радянської, у грудні 1991 року.

?Нарешті Україна самостійно, але з урахуванням спільного доктринального і нормативного підґрунтя, розпочала створення національного інституту моральної шкоди.

?Першими кроками наших законодавців були: Закон України ?Про оперативно-розшукову діяльність? від 18.02.92 за № 2135, ст.9 якого містила норму про відшкодування моральних збитків; Закон України від 6.05.93 за № 3188, яким було внесено до чинного тоді Цивільного кодексу норми про компенсацію моральної шкоди та встановлено нижню межу відшкодування моральної шкоди у розмірі ?не менше п?яти мінімальних розмірів заробітної плати? [3, ст.?6-7, 440-1]; Закон України ?Про порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду? від 01.12.94 за № 266 (далі ? Закон № 266-94), який запровадив порядок відшкодування шкоди, зокрема моральної у розмірі ?не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством...? [6, ст.?13]; Закон України від 17.07.97 за № 475, яким було ратифіковано європейську Конвенцію про захист прав людини від 04.11.50; Закон України від 24.12.99 за № 1356, яким було внесено до чинного Кодексу законів про працю України нову статтю про компенсацію моральної шкоди [4, ст.?237-1]; чинний Цивільний кодекс України (далі ? ЦК), чисельні норми якого унормували більш-менш повноцінний інститут моральної шкоди [5, ст.?23, 1167-1168, 1172-1176, 1187].

?Органи судової та виконавчої влади теж не стояли осторонь цього процесу. Їх діяльність була втілена в Постанову від 31.03.95 за № 4 (далі ? ПВСУ № 4-95) Пленуму Верховного суду України (далі ? ВСУ) і Пленуму Вищого господарського (арбітражного) суду від 29.02.96 [8; 9]; Спільний наказ Мінюсту, Генеральної прокуратури та Мінфіну України від 4.03.96 за № 6/5/3/41 про застосування Закону № 266-94 [7, п.?6, 17] тощо.

?Отже, маємо певну кількість сучасних нормативних і авторських (доктринальних) інструментів, достатніх для постановки проблеми нашого дослідження. Розпочнемо з визначення того, що ж таке ? моральна (немайнова) шкода та її відшкодування. Для цього скористаємося нормативним визначенням 2003 року, наданим чинним ЦК [5, ч.?2 ст.?23]:

?Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв?язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров?я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв?язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім?ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв?язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи?.

?Більш розлоге та деталізоване визначення моральної шкоди фізичним та юридичним особам, яке до того ж доповнене окремим визначенням немайнової шкоди юридичним особам, міститься в ПВСУ № 4-95 [8, п.3]. Останнє не повністю узгоджується з наведеною вище нормою [5, ч.2 ст.23], що й не дивно, оскільки воно ухвалювалося ще 1995 року, проте є корисними і широко застосовуються в судовій практиці до сьогодні.

?Вже після набуття 01.01.04 чинності новим ЦК, Мінюстом України було випущено листа від 13.05.04 за № 35-13/797 з Методичними рекомендаціями (далі ? МР № 35-04) ?Відшкодування моральної шкоди? [10].

?Проте, незважаючи на чисельність законодавчих актів, підзаконних НПА і роз?яснень, виданих з метою досягти на практиці забезпечення прав людини з дотриманням принципів справедливості, розумності та, додамо, добросовісності в розглядах позовів про відшкодування моральної шкоди, на жаль, не вдалося. І сьогодні перед процесуальними супротивниками та суддями в судових процесах щодо моральної шкоди та її відшкодування постають численні труднощі. А недостатня увага з боку представників сторін та суддів до фахового, коректного подолання цих труднощів досить часто призводить до скасування судових рішень в апеляційному чи касаційному судах.

?Які ж основні групи труднощів трапляються найчастіше в судовій практиці? Ось стислий виклад найголовніших, визначених експертами (див. нижче табл.1), думкою попередників [11-12; 19; 21] та власним досвідом (поділ на групи ? автора):

1. Понятійно-причинні: складність доведення позивачем того, що йому дійсно завдано моральної шкоди (відповідно до нормативного визначення) та є всі підстави, необхідні для її відшкодування: ?наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв?язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні? [8, п.5], крім випадків передбачених ч.2 ст.1167 ЦК [5] тощо.

2. Пов?язані з характером правовідносин: складність встановлення точного характеру правовідносин між сторонами на час завдання шкоди, конкретних НПА, що регулюють такі відносини, час набуття чинності відповідним НПА (до чи після події завдання шкоди) та чи допускає саме цей НПА відшкодування моральної шкоди тощо.

3. Пов?язані з визначенням строку позовної давності: ПВСУ № 4-95 [8, п.16] рекомендовано, відповідно до норм законодавства, застосовувати різні строки позовної давності: від трьох місяців у трудових спорах; одного року за позовами про захист честі, гідності, ділової репутації фізичних чи юридичних осіб; без обмеження позовної давності в інших випадках, передбачених ст.83 чинного тоді ЦК [3], нині це визначає чинний ЦК [5, ст.?268].

4. Пов?язані з довготривалістю судового розгляду: судді аж ніяк не поспішають із розглядом таких справ, відповідачі всіляко затягують слухання, тому вони тривають роками, позбавляючи постраждалих права на своєчасний захист їх прав.

5. Пов?язані з визначенням розміру відшкодування, який, відповідно до п.6.4 роз?яснень МР № 35-04, ?повинен бути адекватним завданій моральній шкоді?, хоча рядком вище той же документ стверджує: ?Будь-яка компенсація моральної школи не може бути адекватною дійсним стражданням? [10, п.6.4].

?Скажемо детальніше про труднощі цієї групи, пов?язані з визначенням розміру відшкодування, оскільки саме вони є найскладнішими (за оцінками експертів і на думку автора). Нами вже було наведено тезу Мінюсту: адекватність відшкодування неможлива, але розмір відшкодування має бути адекватним завданій шкоді. Тобто маємо одну (але далеко не єдину) пастку, до якої потравляють сторони та судді. З нею тісно пов?язана інша нормативна й доктринальна теза [5, п.6 ст.3; 12, с.50-52]: позивач, визначаючи в позовній заяві розмір відшкодування, має діяти добросовісно і не вимагати надмірного відшкодування, проте це інколи буває. Наприклад:

?Позивач А. просив стягнути з держави 190 тис. грн як відшкодування моральної шкоди, завданої йому незаконними діями органів досудового слідства Ленінського райвідділу МВС м. Луганська протягом 2004-2006 років. Його позов було задоволено у розмірі 50 тис. грн (в 3,8 разів менше), касаційною Ухвалою ВСУ від 01.10.08 рішення судів нижчих інстанцій були залишені в силі.

?Позивач П. просив стягнути з держави 50 тис. грн як відшкодування моральної шкоди, завданої йому незаконними діями органів дізнання УВБ МВС в Луганській області в 1996 р. Його позов було задоволено у розмірі 1 тис. грн. (в 50 разів менше), касаційною Ухвалою ВСУ від 03.02.10 рішення апеляційного суду було скасовано, але з процесуальних підстав, ніяк не пов?язаних з розміром відшкодування.

?Приклади можна продовжувати, але найважливішим є те, що вони спричинені не тільки складністю завдання з визначення адекватного відшкодування, а ще й відсутністю офіційних методик його обчислення.

?Здавалося б ? є норма ЦК [5, ч.3 ст.23]. Вона деталізована роз?ясненнями ПВСУ № 4-95 [8, п.9] та методикою МР № 35-04 [10, п.6.2-6.4]. Проте і ЦК, і ПВСУ № 4-95, і МР № 35-04 містять лише перелік критеріїв для визначення відшкодування, але в них відсутня бодай якась згадка про ступінь важливості цих критеріїв та їх впливу на розмір відшкодування. Не ясно, що важливіше ? характер правопорушення, глибина страждань чи погіршення здібностей потерпілого і, відповідно, яка питома вага кожного критерію та його глибини, як їх оцінити кількісно в кожному конкретному випадку і, найголовніше, як же, користуючись ними, визначити адекватне і добросовісне відшкодування з урахуванням ?вимог розумності і справедливості? [5, ч.3 ст.23].

?(Вже говорилося про опитування експертів, проведене методом анкетування, всього 15 осіб, зокрема: науковці ? 5 осіб, адвокати ? 5 осіб, судді ? 5 осіб, стислі результати опитування наведено в табл.1).

Таблиця 1

Стислі результати опитування експертів

?

Запитання (скорочені) / Відповіді експертів	Так ? [осіб]	Так ? [%]	Не знаю [осіб]	Не знаю [%]	Не дали відповіді [осіб]	Не дали відповіді [%]
Вважаєте головними труднощі з групи 1	? 4	? 26,7	? 1	? 6,7	? -	? -
?- " - з групи 2	1	6,7	1	6,7	-	-
?- " - з групи 3	-	-	1	6,7	-	-
?- " - з групи 4	1	6,7	1	6,7	?	?
?- " - з групи 5	8	53,3	1	6,7	-	-
Ви прибічник відшкодування на вільний розсуд сторін та суду	? 5	? 33,3	? -	? -	? 1	? 6,7
Найуживаніша - методика ОЕ	8	53,3	2	13,3	2	13,3
Ви прибічник розрахунку відшкодування за методикою, в т.ч.:	? 9	? 60	? -	? -	? 1	? 6,7
Ви прибічник застосування універсальної методики	? 3	? 20	? -	? -	? 6	? 40
Ви прибічник застосування декількох методик	? 6	? 40	? -	? -	? 6	? 40

?

Тому зазначимо, що вище наведені норми та роз?яснення ? це значно краще, ніж нічого, бо вони описують філософію відшкодування, і це дуже важливо, але не дають інструменту: ні методики, попри назву листа Мін?юсту МР № 35-04, бо методика ? це детальний опис послідовності правил і засобів виконання роботи; ні методу, що визначається як прийом чи спосіб дії [13, с.?664], а лише ? натяк на нього. Ну, а натяки кожен розуміє і використовує по-своєму, що неминуче призводить до суб?єктивізму судових рішень, зокрема в рішеннях судів різних рівнів за однією справою. Слушно зазначив Д. Луспеник, що, розглядаючи такі позови, місцеві та апеляційні суди, які безпосередньо спілкуються зі сторонами, бачать стан позивача, відповідно ?перебувають у вигіднішій позиції, аніж ВСУ? для визначення відшкодування з дотриманням вимог розумності та справедливості, тому випадки, коли ВСУ зменшує розмір відшкодування, ?є неправильними? [19].

?І це попри те, що існує значна кількість авторських методик розрахунку відшкодування моральної шкоди, універсальних і спеціалізованих (поділ автора). До найвідоміших в Україні можемо зарахувати методики (в алфавітному порядку) К. Дорошенка, О. Ерделевського, В. Кашина, С. Шимон, О. Штефан тощо. Слід зазначити, що серед правників є як прихильники використання методик розрахунку розміру відшкодування моральної шкоди, так і їх противники, бо вони є прихильниками визначення відшкодування на вільний розсуд сторін та суду. До перших можемо зарахувати М. Бондаренка [11] та більшість експертів (табл.1), до других ? В. Манукяна [21] та третину експертів (табл.1).

?Коротко охарактеризуємо хоча б частину цих методик.

?Ґрунтовна спеціалізована методика Костянтина Дорошенка [15] призначена для визначення відшкодування моральної шкоди потерпілому на виробництві. Вона враховує сім критеріїв шкоди, містить покрокове встановлення факту завдання моральної шкоди; покрокову оцінку тяжкості моральної шкоди; покрокове табличне визначення відшкодування в межах від 1 до 200 мінімальних розмірів заробітної плати (далі ? МЗП).

?Не менш ґрунтовна універсальна методика Світлани Шимон (далі ? методика СШ) [25] бере за мінімум розміру відшкодування 5 МЗП; вона враховує 10 критеріїв; визначає для кожного з них, залежно від обставин (конкретизованих СШ), по три дискретних (переривчастих) числових значень коефіцієнтів (від 1 до 3); визначає відшкодування через табличне послідовне множення 5 МЗП на конкретні значення коефіцієнтів. Максимум розміру відшкодування не обмежений, але мінімум в 5 МЗП суперечить чинному законодавству [5, ст.23; 6, ст.13], на що вказав С. Демський [14, с.?491].

?Найчастіше згадують і вживають універсальну методику Олександра Ерделевського (далі ? методика ОЕ) [26], яку дуже полюбляють наші НДІ судових експертиз [11; оцінка експертів, див. табл.1]. Методика є відносно простою: встановлює базовий розмір відшкодування 720 МЗП; враховує 5 критеріїв; встановлює для кожного з них, залежно від обставин (неконкретизованих ОЕ), непереривчатий діапазон числових значень коефіцієнтів від 0 до 1; виконує формульний розрахунок відшкодування через послідовне множення 720 МЗП на конкретні значення коефіцієнтів.

?Проте не всі поділяють захоплення методикою ОЕ. Так, М. Бондаренко критикує приклад її застосування для визначення шкоди, завданої потерпілим в трагедії 27.07.02 на Скнилівському аеродромі [11]. Російський правник В. Кашин писав, що методика ОЕ дає ?інструмент для вимірювання з точністю до шостого знака, але з помилкою в першому?, бо вона недооцінює людське життя і здоров?я, а значить і розмір відшкодування в сотні разів [цитата наведена за 21]. Додамо, що довільний вибір значень коефіцієнтів з непереривчатого діапазону дає розбіжності в результаті розрахунку того самого випадку різними експертами щонайменше на порядок і призводить до такого ж суб?єктивізму судових рішень, що й у випадках визначення відшкодування на вільний розсуд сторін та суду.

?До спільних недоліків методик ОЕ та СШ можемо зарахувати те, що обидві:

- недостатньо узгоджені з вимогами чинного законодавства [5, ст.?23, 1176, 1187;], роз?ясненнями ПВСУ № 4-95 [8, п.9, 13-14] та їх критеріями;

- ніяк не враховують, що шкода може завдатися не миттєво, а впродовж багатьох місяців чи навіть років і від цього теж має залежати розмір відшкодування [6, ст.13].

?Проте, попри виявлені недоліки, не можемо погодитися з твердженням [21], що судова ?безразмерная катастрофа? краще розрахованого ?методичного беспредела?, яке обґрунтоване тим, що всі методики неточні. Ризикнемо висловити ?крамольну?, з позиції В.Манукяна [21], але аксіоматичну для автора думку про те, що точних методик практичних розрахунків не існує, навіть у техніці: все, що людство створило за останні сотні років, починаючи з парових машин, електроенергетики і до нейлону, ЕОМ та Боїнгів, було розраховано і виготовлено за приблизними формулами. Якби інженери в очікуванні майбутніх точних формул проектували без розрахунків: ?на глазок? (?за внутрішнім переконанням?), то техногенних катастроф було б значно більше.

?Тому, на наш погляд і за оцінкою більшості експертів (див. табл.1), застосування методик розрахунку відшкодування є доцільним та виправданим, бо вже час зрозуміти: методична визначеність краще довільності вимог позивачів та судових рішень, що дає підстави сформулювати такі пропозиції:

1. Поширити застосування в судовій практиці методик розрахунку відшкодування моральної шкоди.

2. Поруч з іншими методиками застосовувати таку методику розрахунку, розроблену автором (з урахуванням наведених вище міркувань та досвіду попередників):

?Обчислення розміру грошового відшкодування моральної шкоди пропоновано здійснювати за формулою:

(1) В = М * N * К1 * К2 * К3 * К4 * К5 * К6 * К7 * (1- К8), де:

В ? розмір грошового відшкодування моральної шкоди [грн.];

М ? МЗП на день розгляду справи [грн./міс.];

N ? кількість місяців, упродовж яких завдавалася шкода, з округленням до цілих місяців у більший бік [міс.], відповідно, миттєво завдана шкода враховується за 1 місяць;

К1-К8 ? коефіцієнти обчислення розміру адекватного відшкодування [значення у безрозмірних одиницях], визначені відповідно до критеріїв моральної шкоди, зазначених у табл. 2.

Таблиця 2

Критерії визначення моральної шкоди

та коефіцієнти обчислення розміру адекватного відшкодування

Символ	Критерій	Коеф-т
К1	Глибина фізичних страждань, спричинених каліцтвом або іншим ушкодженням здоров?я: - легке ушкодження - середнє ушкодження - важке ушкодження чи каліцтво	? ? 1,0 1,2 1,5
К2	Глибина душевних страждань, спричинених протиправною поведінкою щодо потерпілого чи його близьких: - занепокоєння - сором, приниження - страх, розпач	? ? 1,0 1,2 1,5
К3	Глибина душевних страждань, спричинених знищенням чи пошкодженням її майна: - відсутність пошкодження, втрати - занепокоєння незначною втратою майна (менше 25%) - знервованість від середньої втрати майна (25-75%) - розпач від повної втрати усього майна (понад 75%)	? ? 1,0 1,1 1,2 1,5
К4	Ступінь приниження честі, гідності, ділової репутації: - відсутність приниження - незначний чи легка шкода діловій репутації - середній чи середня шкода діловій репутації - сильний, повна втрата ділової репутації	? 1,0 1,1 1,5 2,0
К5	Тривалість негативних наслідків, завданих шкодою: - короткочасна (до 1 року) - середньотривала (1-5 років) - довготривала (5-10 років) - довічна (понад 10 років)	? 1,1 1,2 1,5 2,0
К6	Істотність змушених змін в житті потерпілого: - відсутність змін - неістотні зміни - істотні, які можливо відновити - істотні, які неможливо відновити	? 1.0 1,1 1,2 1,5
К7	Наявність вини та суспільна небезпека правопорушення, вчиненого завдавчем шкоди: - відсутність вини за ч.1 ст.1167 ЦК - наявність вини за ч.1 ст.1167 ЦК, або відсутність вини за ч.2 ст.1167 ЦК - проступок, вчинений завдавачем шкоди, за ст.1167 ЦК - злочин, вчинений завдавачем шкоди, за ст.1167 ЦК - тяжкий злочин, вчинений завдавачем шкоди, за ст.1167 ЦК	? ? 0,0 ? 1,0 1,2 1,5 2,0
К8	Наявність та ступінь вини потерпілого: - відсутність вини, умислу, самообмови, за ст.ст.1176, 1193 ЦК - незначна вина потерпілого (проступок), - " - - значна вина (умисел, злочин), самообмова, - " -	? 0,0 ? 0,5 1,0

?

?Оскільки в запропонованій методиці враховано та частково виправлено недоліки, притаманні попереднім методикам, очікуємо, що її застосування (насамперед для визначення відшкодування шкоди, яка завдавалася упродовж тривалого часу, зокрема: завданої оперативно-розшуковою діяльністю; незаконними діями органу дізнання, слідства, прокуратури або суду; завданої хронічно джерелом підвищеної небезпеки чи роботодавцем тощо) дасть змогу наблизитися до обчислення адекватного та добросовісного розміру відшкодування моральної шкоди.

3. Визначити перелік рекомендованих методик і закріпити його Постановою Пленуму ВСУ (будемо сподіватися, що нинішня судова реформа не доб?є ВСУ).

4. Довірити робити методичні розрахунки відшкодування моральної шкоди не лише НДІ СЕ, а й практикуючим правникам, тим більше, що остаточну оцінку їм все одно дає суд.

5. Продовжувати розробку та вдосконалення методик розрахунку відшкодування моральної шкоди, зокрема ? в НДІ СЕ, на базі практики, що буде накопичена.

?Сподіваємося, що реалізація цих пропозицій дасть змогу поліпшити відшкодування моральної шкоди як важливого інструменту компенсації порушених прав особи.

Перелік джерел:

1. Конституція України від 28.06.96 за № 254-к.

2. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28.12.60 за № 1000.

3. Цивільний кодекс України від 18.07.63 за № 1540 (не чинний).

4. Кодекс законів про працю України від 10.12.71 за № 322.

5. Цивільний кодекс України від 16.01.03 за № 435.

6. Закон України ?Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду? від 1.12.94 за №?266.

7. Положення про застосування Закону України ?Про порядок відшкодування шкоди...?, затверджене спільним Наказом від 4.03.96 за № 6/5/3/41 Мін?юсту України, Генеральної прокуратури України, Мінфіну України.

8. Постанова Пленуму Верховного суду України ?Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди? від 31.03.95 за № 4.

9. Роз?яснення Вищого господарського суду України ?Про деякі питання практики вирішення спорів, пов?язаних з відшкодуванням моральної шкоди? від 29.02.96 за № 02-5/95.

10. Лист Мін?юсту України від 13.05.04 за № 35-13/797 з додатком (Методичні рекомендації ?Відшкодування моральної шкоди?).

11. Бондаренко М. О практике рассмотрения дел о возмещении морального вреда // Юридическая практика // investor.net.ua.

12. Бурлака І. Понятійна суть та юридична природа зобов?язань з відшкодування шкоди, заподіяної без вини завдавача // Право України. ? 2009. ? № 9. ? С. 139-145.

13. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. В.Т. Бусел. ? Київ-Ірпінь: Перун, 2007.

14. Демський С.Е. Відшкодування моральної (немайнової) шкоди // Відшкодування матеріальної та моральної шкоди: нормативні акти, роз?яснення, коментарі / За заг. ред. П.І.Шевчука. Укл. С.Е.Демський, В.С.Перепічай, В.А.Скоробагатько, М.І. Федишин. ? К.: Верховний суд України ? Юрінком Інтер, 2001.

15. Дорошенко К.В. Моральный (неимущественный) ущерб потерпевшего на производстве. ? К.: НИИ СТО Минтруда ? изд-во ?Соцінформ?, 2004.

16. Кістяківський Б.О. Вибране. ? К.: Абрис, 1996.

17. Клочков А.В. Компенсация морального вреда, причиненного незаконными действиями правоохранительных органов //lawmix.ru/comm/2294

18. Котляревский С.А. Правовое государство и внешняя политика: рукопись докторской диссертации. ? М.: Московский імператор. ун-т, 1909.

19. Луспеник Д.Д. Деякі питання судової практики у справах про відшкодування моральної шкоди за Цивільним кодексом України // journal/yurpayntel.com.ua.

20. Люблинский П.И. Свобода личности в уголовном процессе.? СПб., 1906.

21. Манукян В. Безразмерная катастрофа или методический беспредел: К вопросу о размерах компенсации морального вреда // Юридическая практика. ? 29.04.2010.

22. Павленко Д. Добросовісність як доктринальна категорія цивільного права // Право України. ? 2008. ? № 10. ? С.49-54.

23. Проект Гражданского уложения с объяснениями, извлечениями из трудов Редакционной Комиссии и с приложением законопроекта об авторском праве, одобренного Государственной Думой. Т. 2. ? СПб., 1910.

24. Чичерин Б.Н. Философия права. ? М., 1900.

25. Шимон С.І. Визначення розміру відшкодування моральної шкоди // Відшкодування матеріальної та моральної шкоди: нормативні акти, роз?яснення, коментарі / За заг. редакцією П.І.Шевчука. ? К.: Верховний суд України ? Юрінком Інтер, 2001. ? С.495-498.

26. Эрделевский А.М. Моральный вред и компенсация за страдания. ? М.: Изд-во БЕК, 1998.

27. Юркевич П.Д. Історія філософії права. Філософія права. Філософський щоденник. ? К.: Український світ, 2000.

?

?

?